Напишите творческую работу с использование эпитетов сравнение фразеологизм олицетворение в метафор на тему «вклад дины нурпеисовой в разветий казахской национальный домбровой музыки если У КОГО НЕТУ
Головний герой роману «Айвенго» - молодий лицар, син відомого саксонського дворянина сера Седріка Ротервудського. Ми знайомимося з ним тоді, коли той повертається з Хрестового походу, у якому він супроводжував британського короля Ричарда Левове Серце.
Айвенго – сміливий, рішучий і благородний юнак. Чесність та гідність, відданість своєму королю, відвага у боротьбі зі зрадниками престолу роблять йому честь. За своє недовге життя Айвенго встиг здійснити багато подвигів заради справедливості і кохання, тому його з впевненістю можна назвати справжнім, навіть ідеальним лицарем, який міг бути прикладом для представників знатної верхівки тогочасного суспільства.
Айвенго – без сумніву, справжній лицар без страху і докору. Через відданість і любов до прекрасної дами він був позбавлений спадку рідним батьком. Через це Айвенго був змушений приєднатися до війська короля Ричарда та мечем і списом завойовувати собі багатство і славу. Айвенго хоче бачити свою рідну країну без війн і усобиць, тому відданий королю Ричарду Левове серце і щиро його підтримує. Повернувшись на Батьківщину, заради своєї коханої леді Ровени він перемагає на лицарському турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя.
При всій своїй мужності Айвенго досить романтична і поетична людина. При цьому він розсудливий, адже розуміє, що Англії потрібен не король, який більшість свого часу проводив у мандрівках і лицарських походах, а сильна особистість, яка б могла зупинити усобиці, об’єднати країну і відновити в Англії соціальну справедливість.
Айвенго не тільки відважний, сміливий і мужній воїн, а й порядна і чесна людина, здатна на самопожертву заради інших. Він фанатично відданій своїй справі, своїм друзям, разом з якими поділяє усі небезпеки і нещастя.
З часу написання роману Вальтера Скотта «Айвенго» пройшло вже майже два століття. Здавалося б, вже давно минули лицарські часи, ми давно стали зовсім іншими і живемо у зовсім інших умовах. Доба комп’ютерних технологій і технократії накладає відбиток на серця і розум людей, на їх взаємини і моральні орієнтири. Але й досі нетлінними залишаються одвічні людські цінності, які були притаманні і герою роману, славетному лицарю Айвенго. Адже вірність, відвага, мужність, чесність, почуття людської гідності, шляхетність, готовність до самопожертви заради товариша або рідної країни і сьогодні мають непересічне значення.
Это был бы памятник Микуле Селяниновичу, красивому, могучему русскому человеку, изображенному в процессе труда, с сохой, такой, как описан герой в начале былины. Микула Селянинович — пахарь. В начале былины мы видим, как Вольга не может доехать до Микулы, три дня добирается. Эта гипербола представить масштабы трудовой деятельности Микулы. Микула работает легко, с удовольствием, труд ему в радость, орудия труда у него очень красивые, богато украшенные. С этих деталей в былине превозносится крестьянский труд. Микула очень красив, описываются его кудри, глаза, брови, он празднично одет. Правдоподобие в этом описании нарушено, но так передается доброе отношение народа к пахарю. В диалоге, который следует далее, показан характер Микулы Селяниновича: он не позволит себя обидеть, соглашается Вольге в трудную минуту, Микула бережлив и заботлив. Этот герой превосходит силой и умом целую дружину (он один смог бросить соху за ракитов куст, а дружина не смогла). В конце былины герой рассказывает о том, что после сбора урожая он будет радоваться вместе со всеми, то есть сам Микула не выделяет себя среди других людей. Образ Микулы - это собирательный образ всего крестьянства, чей труд оценен в былине очень высоко, выше воинских подвигов Вольги.
Головний герой роману «Айвенго» - молодий лицар, син відомого саксонського дворянина сера Седріка Ротервудського. Ми знайомимося з ним тоді, коли той повертається з Хрестового походу, у якому він супроводжував британського короля Ричарда Левове Серце.
Айвенго – сміливий, рішучий і благородний юнак. Чесність та гідність, відданість своєму королю, відвага у боротьбі зі зрадниками престолу роблять йому честь. За своє недовге життя Айвенго встиг здійснити багато подвигів заради справедливості і кохання, тому його з впевненістю можна назвати справжнім, навіть ідеальним лицарем, який міг бути прикладом для представників знатної верхівки тогочасного суспільства.
Айвенго – без сумніву, справжній лицар без страху і докору. Через відданість і любов до прекрасної дами він був позбавлений спадку рідним батьком. Через це Айвенго був змушений приєднатися до війська короля Ричарда та мечем і списом завойовувати собі багатство і славу. Айвенго хоче бачити свою рідну країну без війн і усобиць, тому відданий королю Ричарду Левове серце і щиро його підтримує. Повернувшись на Батьківщину, заради своєї коханої леді Ровени він перемагає на лицарському турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя.
При всій своїй мужності Айвенго досить романтична і поетична людина. При цьому він розсудливий, адже розуміє, що Англії потрібен не король, який більшість свого часу проводив у мандрівках і лицарських походах, а сильна особистість, яка б могла зупинити усобиці, об’єднати країну і відновити в Англії соціальну справедливість.
Айвенго не тільки відважний, сміливий і мужній воїн, а й порядна і чесна людина, здатна на самопожертву заради інших. Він фанатично відданій своїй справі, своїм друзям, разом з якими поділяє усі небезпеки і нещастя.
З часу написання роману Вальтера Скотта «Айвенго» пройшло вже майже два століття. Здавалося б, вже давно минули лицарські часи, ми давно стали зовсім іншими і живемо у зовсім інших умовах. Доба комп’ютерних технологій і технократії накладає відбиток на серця і розум людей, на їх взаємини і моральні орієнтири. Але й досі нетлінними залишаються одвічні людські цінності, які були притаманні і герою роману, славетному лицарю Айвенго. Адже вірність, відвага, мужність, чесність, почуття людської гідності, шляхетність, готовність до самопожертви заради товариша або рідної країни і сьогодні мають непересічне значення.
Микула Селянинович — пахарь. В начале былины мы видим, как Вольга не может доехать до Микулы, три дня добирается.
Эта гипербола представить масштабы трудовой деятельности Микулы.
Микула работает легко, с удовольствием, труд ему в радость, орудия труда у него очень красивые, богато украшенные. С этих деталей в былине превозносится крестьянский труд.
Микула очень красив, описываются его кудри, глаза, брови, он празднично одет. Правдоподобие в этом описании нарушено, но так передается доброе отношение народа к пахарю. В диалоге, который следует далее, показан характер Микулы Селяниновича: он не позволит себя обидеть, соглашается Вольге в трудную минуту, Микула бережлив и заботлив.
Этот герой превосходит силой и умом целую дружину (он один смог бросить соху за ракитов куст, а дружина не смогла). В конце былины герой рассказывает о том, что после сбора урожая он будет радоваться вместе со всеми, то есть сам Микула не выделяет себя среди других людей.
Образ Микулы - это собирательный образ всего крестьянства, чей труд оценен в былине очень высоко, выше воинских подвигов Вольги.