Нарисовать маршрутный лист по произведению Чехова "мальчики" как Володя и чечевицын хотели попасть в Америку нарисуйте маршрут. И как картинку добавьте в во
Минуло более десяти лет с тех пор, как Фонвизин закончил «Бригадира». За это время в России волна крестьянских восстаний, которые заставили дворян глубже задуматься над жизнью крепостных. Создавшееся положение в стране требовало решения остро социальной проблемы: какими мерами предотвратить возникновение новых народных волнений. Если правительственная политика, защищающая интересы класса помещиков, была направлена на усиление крепостнического гнета, то в кругах передового дворянства зрела мысль о неизбежности уступок крестьянам, а Радищев развивал народную идею о насильственном уничтожении крепостного права. В эти бурные годы произошли заметные изменения и в прогрессивной русской литературе: в ней еще резче, чем раньше, обозначалась ее связь с жизнью народа, с большей отчетливостью сказалась общественная роль сатиры, успешно совершенствовалось художественное мастерство сатириков. В 80-е годы в новых социально-политических условиях Фонвизин написал политический трактат «Рассуждение о непременных государственных законах», представлявших собою нечто вроде «введения» к проекту государственных реформ. Фонвизин писал этот трактат при участии Н. И. Панина, хотя политические убеждения Панина и Фонвизина были различны. Фонвизин - просветитель, а Панин - глава либерально настроенных дворян, их идеолог. «Рассуждение» - яркий политический документ, в сильной степени отражающий фонвизинские убеждения. Он был наполнен огромной силой гражданского негодования, заключал в себе резкое порицание самовластья, тирании, фаворитизма, крепостничества, но на «Рассуждении» лежала печать исторической ограниченности, свойственной общественной мысли эпохи.
Сучасні систем штучного інтелекту в деяких галузях можуть конкурувати з людським інтелектом. Вже ніхто не задає собі питання: «Чи можуть машини мислити?». Воно у наш час втратило свою актуальність. На мою думку, вже до кінця нашого століття більшість високоосвічених людей зможе впевнено говорити про «розумні» машини, не боячись, що їх неправильно зрозуміють. Проте на даний час, стверджувати про перевершення людського інтелекту штучним все ще рано. Вченим потрібно удосконалити та систематизувати знання про природу людського мислення. Адже для того, щоб відтворити шось штучне, потрібно знати як працює природне. Сучасні спроби створити штучний інтелект-це всього лише перші кроки на довгому шляху. Чи потрібно проводити дослідження в даній галузі? На мою думку, відповідь повинна бути позитивною. Навіть, якщо згорнути всі сучасні дослідження по штучному інтелекту, то все одно його відкриє деякий механік-самоучка, адже людська цікавість безмежна. Тож краще нехай всі дослідження в даному напрямку буде контролювати суспільство. Адже розумні машини крім користі людині можуть і принести значну шкоду, хоча виною цьому буде сама людина, оскільки комп'ютерам невідомі почуття. Вони просто виконують свою роботу без жодного сумніву, мислячи при цьому раціонально. Щодо суспільства, то воно ще не готове до появи штучного інтелекту. Проте не слід стверджувати, що ми боїмося «повстання машин» проти нас-це звучить безглуздо.
В 80-е годы в новых социально-политических условиях Фонвизин написал политический трактат «Рассуждение о непременных государственных законах», представлявших собою нечто вроде «введения» к проекту государственных реформ. Фонвизин писал этот трактат при участии Н. И. Панина, хотя политические убеждения Панина и Фонвизина были различны. Фонвизин - просветитель, а Панин - глава либерально настроенных дворян, их идеолог. «Рассуждение» - яркий политический документ, в сильной степени отражающий фонвизинские убеждения. Он был наполнен огромной силой гражданского негодования, заключал в себе резкое порицание самовластья, тирании, фаворитизма, крепостничества, но на «Рассуждении» лежала печать исторической ограниченности, свойственной общественной мысли эпохи.
Сучасні систем штучного інтелекту в деяких галузях можуть конкурувати з людським інтелектом. Вже ніхто не задає собі питання: «Чи можуть машини мислити?». Воно у наш час втратило свою актуальність. На мою думку, вже до кінця нашого століття більшість високоосвічених людей зможе впевнено говорити про «розумні» машини, не боячись, що їх неправильно зрозуміють. Проте на даний час, стверджувати про перевершення людського інтелекту штучним все ще рано. Вченим потрібно удосконалити та систематизувати знання про природу людського мислення. Адже для того, щоб відтворити шось штучне, потрібно знати як працює природне. Сучасні спроби створити штучний інтелект-це всього лише перші кроки на довгому шляху. Чи потрібно проводити дослідження в даній галузі? На мою думку, відповідь повинна бути позитивною. Навіть, якщо згорнути всі сучасні дослідження по штучному інтелекту, то все одно його відкриє деякий механік-самоучка, адже людська цікавість безмежна. Тож краще нехай всі дослідження в даному напрямку буде контролювати суспільство. Адже розумні машини крім користі людині можуть і принести значну шкоду, хоча виною цьому буде сама людина, оскільки комп'ютерам невідомі почуття. Вони просто виконують свою роботу без жодного сумніву, мислячи при цьому раціонально. Щодо суспільства, то воно ще не готове до появи штучного інтелекту. Проте не слід стверджувати, що ми боїмося «повстання машин» проти нас-це звучить безглуздо.