В центре композиции три охотника, очень разные, но каждый из них по-своему интересен и содержателен. Внимание двоих слушателей привлек страстный и увлекательный рассказ старшего, опытного охотника. В его позе, мимике, глазах святая вера в “истинность” истории, которую он решил поведать своим товарищам. Слушатели же относятся к рассказу по-разному. Молодой охотник жадно впитывает каждое слово своего опытного товарища, третий участник — мужчина средних лет — настроен скептически, каждое слово рассказчика он подвергает сомнению
Ідея:У сонеті «Щоб мучить мене...» можна знайти всі ті риси, які характеризують творчість Джона Донна й властиві бароковій поезії. Тут і поєднання непоєднуваного, й антитези, і внутрішні суперечності, і несподіваний парадоксальний висновок. Ліричний герой постає перед читачем у всій складності свого духовного життя, мінливий і на перший погляд легковажний. Та це тільки на перший погляд... До своєї особи ліричний герой відноситься критично « …я клубок із протиріч», антитези (антоніми) підкреслюють це ставлення (день-ніч, веселий-сумний, вогонь-лід). Герой звертається до Бога, молить, щоб почуття страху повернуло йому набожність і принесло душевний спокій ння.
В центре композиции три охотника, очень разные, но каждый из них по-своему интересен и содержателен. Внимание двоих слушателей привлек страстный и увлекательный рассказ старшего, опытного охотника. В его позе, мимике, глазах святая вера в “истинность” истории, которую он решил поведать своим товарищам. Слушатели же относятся к рассказу по-разному. Молодой охотник жадно впитывает каждое слово своего опытного товарища, третий участник — мужчина средних лет — настроен скептически, каждое слово рассказчика он подвергает сомнению
Объяснение:
Тема: Джон Донн «Священні сонети». Сонет 19 «Щоб мучить мене…». Напруга почуттів ліричного героя. Символіка твору.
Ідея:У сонеті «Щоб мучить мене...» можна знайти всі ті риси, які характеризують творчість Джона Донна й властиві бароковій поезії. Тут і поєднання непоєднуваного, й антитези, і внутрішні суперечності, і несподіваний парадоксальний висновок. Ліричний герой постає перед читачем у всій складності свого духовного життя, мінливий і на перший погляд легковажний. Та це тільки на перший погляд... До своєї особи ліричний герой відноситься критично « …я клубок із протиріч», антитези (антоніми) підкреслюють це ставлення (день-ніч, веселий-сумний, вогонь-лід). Герой звертається до Бога, молить, щоб почуття страху повернуло йому набожність і принесло душевний спокій ння.