" Цель и смысл жизни не в личном счастье, а в чем-то более разумном и великом". А.Чехов
"Маленькая трилогия"-это кульминация творчества Чехова,автор объединил рассказы,повествующие о "футлярности " человека,когда люди сами закрывались от общества ,ставя личное счастье выше всего в жизни,общественное мнение выше любви,запреты -выше здравого смысла..В "маленькую трилогию" вошли "Крыжовник","О любви" и "Человек в футляре". К трилогии примкнул рассказ "Ионыч",где показана обратная сторона медали,когда молодой и талантливый земский врач превратился в Ионыча,очерствел душой,утратил все свои таланты,стремления,предал убеждения и идеалы юности,работал ради наживы.То,что отличало его от остальных-исчезло,испарилось,талант стал бездарностью,Старцев стал Ионычем.Он успокоился,дать усыпить себя,закрылся в футляр. Тема рассказа "Крыжовник"-это погоня за личнымсчастьем,эгоистичное и бездушное восприятие действительности.Нельзя быть счастливым среди страданий и нищеты,равнодушно наблюдая гибель других.Закрыться " в футляре" от несовершенства мира-это смысл рассказа. Рассказ А.П.Чехова "О Любви" -это произведение о силе чувств,моральных устоях и нравственности общества.История любви,которая не принесла радость,а скорее разочарование героям,история которая не имела развития и счастливого конца.Жизнь "в футляре" неискренняя,лишена чувств и эмоций, переживаний,но Алёхин сознательно жертвует любовью,в угоду мнению окружающих и репутации. "Человек в футляре"-это боязнь перемен,страх перед жизнью.Учитель Беликов убирает свои чувства в футляр и существует ,повинуясь страху жить и наслаждаться жизнью.Деспотичный учитель не может измениться,когда ему выпадает случай.Женившись,Беликов ещё глубже отстраняется от общества. Все рассказы выражают один призыв автора-спешить совершать поступки,творить добро,"сеять вечное",иначе будет поздно.Нельзя оставаться в стороне от жизни,закрываться "в футляре",ставить личное счастье на первый план.Нельзя успокаиваться на достигнутом,необходимо идти вперёд, двигаться навстречу переменам жизни,иначе быт,стабильность,сытость усыпит нас,сделает просто обывателями. Очерстветь душой и сделаться бездушным легко и быстро,человек теряет остроту ощущений по мере взросления,чувства притупляются,искренность засыпает,удивление становится похожим на испуг,слишком неожиданно. Радость,умиление,восторг отходят на второй план,материальное эго начинает вытеснять помехи "душевной теплоты".Жить нужно не завтра,а сейчас ,и каждый миг,иначе "зачехление" неизбежно и "ионычевская"деградация,как печальный итог.Главное-это не очерстветь душой,не потерять интерес к жизни,не сделаться равнодушным,так как "Равнодушие - это паралич души, преждевременная смерть" Антон Павлович Чехов.
У повісті «Земля» О. Кобилянської ми зустрічаємо декілька образів, які є повними антиподами. Це, як не дивно, брати Сава та Михайло Федорчуки та їхні наречені Рахіра та Анна. Брати Федорчуки, зростаючи у одній родині, виросли зовсім різними, і наречених, скоріше за все, просто вибрали подібних до себе.
Наречена Михайла – Анна – була дівчиною спокійною і розважливою. І хоч вона, як і Рахіра, була бідною, вона прагнула просто до щасливого життя, не до багатства. Анна була гарною донькою, хоча її родина і не цінувала цього. Вона довгий час утримувала своїх матір та брата, а коли вже не змогла працювати і їй знадобилася їхня до ті з ганьбою вигнали дівчину. Анна щиро і віддано покохала Михайла. Вона знала, що хлопець із заможної родини, але не це було причиною того, чому дівчина так хотіла за нього заміж. Причина була проста – кохання. Заради Михайла Анна була ладна на все. Саме тому вона так тяжко переживала його смерть, що ледь не втратила глузду.
Рахіра була зовсім іншою. На відміну від Анни, вона не знала щирого кохання. Вона зустрічалася з Савою не через кохання (хоча хлопець переконаний у зворотному), а через свою велику любов до багатого життя. Понад усе Рахіра любила гроші. Вона вміла обернути все на свою користь, була хитрою та підступною. Рапіра прагнула вийти заміж не за Саву, а за його спадок. Саме тому, коли вона довідалась про те, що вся земля може дістатися Михайлові, вона підмовила Саву вбити брата. Яку ж силу вона мала над хлопцем, якщо заради неї він наважився на такий тяжкий злочин!
На мою думку, якби Михайло таки одружився з Анною, їхнє життя було б довгим та щасливим. Анна була б чудовою господинею, кохала б чоловіка та поважала б його батьків. А якщо б одружилися Сава з Рахірою, їхнє подружнє життя навряд чи склалося б добре. Занадто користолюбною є Рахіра, понад усе вона любить гроші, і тому, на мою думку, їй завжди було б їх замало, вона б весь час докоряла цим чоловіку. До того ж дівчина ніколи не була вправною господинею, не любила працювати біля землі… Тож такий шлюб не міг проіснувати довго.
І хоча часто здається, що Анна – слабкодуха, занадто ніжна, та те, що вона все ж таки змогла пережити смерть свого коханого і стати щасливою не дивлячись ні на що, говорить про те, що це не так. Анна – справжня жінка. Вона вміє і віддавати, і брати, Рахіра ж прагне тільки брати – щоб все було для неї, щоб навколо неї оберталася Земля. Тому навряд чи вона колись знайде справжнє щастя.
"Маленькая трилогия"-это кульминация творчества Чехова,автор объединил рассказы,повествующие о "футлярности " человека,когда люди сами закрывались от общества ,ставя личное счастье выше всего в жизни,общественное мнение выше любви,запреты -выше здравого смысла..В "маленькую трилогию" вошли "Крыжовник","О любви" и "Человек в футляре".
К трилогии примкнул рассказ "Ионыч",где показана обратная сторона медали,когда молодой и талантливый земский врач превратился в Ионыча,очерствел душой,утратил все свои таланты,стремления,предал убеждения и идеалы юности,работал ради наживы.То,что отличало его от остальных-исчезло,испарилось,талант стал бездарностью,Старцев стал Ионычем.Он успокоился,дать усыпить себя,закрылся в футляр.
Тема рассказа "Крыжовник"-это погоня за личнымсчастьем,эгоистичное
и бездушное восприятие действительности.Нельзя быть счастливым среди страданий и нищеты,равнодушно наблюдая гибель других.Закрыться " в футляре" от несовершенства мира-это смысл рассказа.
Рассказ А.П.Чехова "О Любви" -это произведение о силе чувств,моральных устоях и нравственности общества.История любви,которая не принесла радость,а скорее разочарование героям,история которая не имела развития и счастливого конца.Жизнь "в футляре" неискренняя,лишена чувств и эмоций,
переживаний,но Алёхин сознательно жертвует любовью,в угоду мнению окружающих и репутации.
"Человек в футляре"-это боязнь перемен,страх перед жизнью.Учитель Беликов убирает свои чувства в футляр и существует ,повинуясь страху жить и наслаждаться жизнью.Деспотичный учитель не может измениться,когда ему выпадает случай.Женившись,Беликов ещё глубже отстраняется от общества.
Все рассказы выражают один призыв автора-спешить совершать поступки,творить добро,"сеять вечное",иначе будет поздно.Нельзя оставаться в стороне от жизни,закрываться "в футляре",ставить личное счастье на первый план.Нельзя успокаиваться на достигнутом,необходимо идти вперёд,
двигаться навстречу переменам жизни,иначе быт,стабильность,сытость усыпит нас,сделает просто обывателями.
Очерстветь душой и сделаться бездушным легко и быстро,человек теряет остроту ощущений по мере взросления,чувства притупляются,искренность засыпает,удивление становится похожим на испуг,слишком неожиданно.
Радость,умиление,восторг отходят на второй план,материальное эго начинает вытеснять помехи "душевной теплоты".Жить нужно не завтра,а сейчас ,и каждый миг,иначе "зачехление" неизбежно и "ионычевская"деградация,как печальный итог.Главное-это не очерстветь душой,не потерять интерес к жизни,не сделаться равнодушным,так как
"Равнодушие - это паралич души, преждевременная смерть"
Антон Павлович Чехов.
Наречена Михайла – Анна – була дівчиною спокійною і розважливою. І хоч вона, як і Рахіра, була бідною, вона прагнула просто до щасливого життя, не до багатства. Анна була гарною донькою, хоча її родина і не цінувала цього. Вона довгий час утримувала своїх матір та брата, а коли вже не змогла працювати і їй знадобилася їхня до ті з ганьбою вигнали дівчину. Анна щиро і віддано покохала Михайла. Вона знала, що хлопець із заможної родини, але не це було причиною того, чому дівчина так хотіла за нього заміж. Причина була проста – кохання. Заради Михайла Анна була ладна на все. Саме тому вона так тяжко переживала його смерть, що ледь не втратила глузду.
Рахіра була зовсім іншою. На відміну від Анни, вона не знала щирого кохання. Вона зустрічалася з Савою не через кохання (хоча хлопець переконаний у зворотному), а через свою велику любов до багатого життя. Понад усе Рахіра любила гроші. Вона вміла обернути все на свою користь, була хитрою та підступною. Рапіра прагнула вийти заміж не за Саву, а за його спадок. Саме тому, коли вона довідалась про те, що вся земля може дістатися Михайлові, вона підмовила Саву вбити брата. Яку ж силу вона мала над хлопцем, якщо заради неї він наважився на такий тяжкий злочин!
На мою думку, якби Михайло таки одружився з Анною, їхнє життя було б довгим та щасливим. Анна була б чудовою господинею, кохала б чоловіка та поважала б його батьків. А якщо б одружилися Сава з Рахірою, їхнє подружнє життя навряд чи склалося б добре. Занадто користолюбною є Рахіра, понад усе вона любить гроші, і тому, на мою думку, їй завжди було б їх замало, вона б весь час докоряла цим чоловіку. До того ж дівчина ніколи не була вправною господинею, не любила працювати біля землі… Тож такий шлюб не міг проіснувати довго.
І хоча часто здається, що Анна – слабкодуха, занадто ніжна, та те, що вона все ж таки змогла пережити смерть свого коханого і стати щасливою не дивлячись ні на що, говорить про те, що це не так. Анна – справжня жінка. Вона вміє і віддавати, і брати, Рахіра ж прагне тільки брати – щоб все було для неї, щоб навколо неї оберталася Земля. Тому навряд чи вона колись знайде справжнє щастя.