Обломов - герой, насыщенный исконно русскими чертами: лень и нежелание что-то изменять в своей жизни живёт в русском человеке вместе с глубокой душой. Обломов живёт грёзами, мечтами, философствованиями, он человек, скорее, живущий нравственной деятельностью: он живёт размышлениями, переживаниями, построением планов на будущее... Штольц, человек разума и очень деятельный в жизни: постоянно что-то меняет у себя, куда-то ездит, ходит... полная противоположность Обломову, говорит об Обломове: “Это хрустальная, прозрачная душа; таких людей мало; они редки; это перлы в толпе!”. показательны ещё цитаты : "Это был человек лет тридцати двух-трех от роду, среднего роста, приятной наружности, с темно-серыми глазами, но с отсутствием всякой определенной идеи, всякой сосредоточенности в чертах лица”- описание Обломова, “Он весь составлен из костей, мускулов и нервов, как кровная английская лошадь... Цвет лица смугловатый и никакого румянца; глаза хоть немного зеленоватые, но выразительные” - описание Штольца. Обломов у читателя вызывает теплую симпатию, Штольц же сравнивается с английской лошадью, это сравнение с животным, да ещё и порода с акцентом на что-то нерусское. .. Штольц чужд русской душе, хоть Обломов и искренне любит немца... отсутствие румянца говорит об отсутствии нравственных переживаний, что для Гончарова главное.
– Доброго дня, Джуліє. – Добрий день. – Можете нам розповісти про вашу зустріч з Іваном? – Так. Я зустрілася з ним у Альпійському лісі, ми обоє втекли з концтаборів. Я зовсім не знала, куди іти і він мене врятував він німців. – Зрозуміло, а тепер питання, яке турбує все населення. Як же він загинув? – Він помер, рятуючи мене від собак... Вони бігли за нами і в один момент наблизилися до нас і Іван, рятуючи мене, штовхнув у бік. Пси його загризли, а я вижила... – Ми співчуваємо... І що ви робили потім? – Далі я написала лист його батькам і розповіла усе, що зі мною та Іваном сталося за цей час. – Дякуємо вам, до побачення! – До зустрічі.
– Добрий день.
– Можете нам розповісти про вашу зустріч з Іваном?
– Так. Я зустрілася з ним у Альпійському лісі, ми обоє втекли з концтаборів. Я зовсім не знала, куди іти і він мене врятував він німців.
– Зрозуміло, а тепер питання, яке турбує все населення. Як же він загинув?
– Він помер, рятуючи мене від собак... Вони бігли за нами і в один момент наблизилися до нас і Іван, рятуючи мене, штовхнув у бік. Пси його загризли, а я вижила...
– Ми співчуваємо... І що ви робили потім?
– Далі я написала лист його батькам і розповіла усе, що зі мною та Іваном сталося за цей час.
– Дякуємо вам, до побачення!
– До зустрічі.