А.С. Пушкин, в своей повести «Капитанская дочка» раскрывает самые накипевшие проблемы того времени. Это место «маленьких» людей в обществе, а также их влияние на ход развития исторических событий. Это нравственные взаимоотношения в сложных и жестоких условиях. Это тема любви, которая является вечной.
Самым ярким проявлением нравственной проблемы является семья Мироновых. Состоит она из Ивана Кузьмича, Василисы Егоровны и их дочери Маши. Глава семьи – Иван Кузьмич получает офицерское звание за проявленное мужество в сражениях против врагов отечества. Он является простым, «своим» человеком. Такой же была и его жена Василиса Егоровна. Оба героя в своих речах и высказываниях часто используют простецкие, народные выражения – «небось», «негоже». Живет семья Мироновых бедно, в скромном домике, без роскоши. Но, это не мешает всем членам семьи быть дружными и родными.
Семья Мироновых очень схожа с семьей Гринева, поэтому Петра так радушно приняли в близкие круги. В семье Мироновых все стоят друг за друга. Среди них действует принцип: «вместе жить, так вместе и умирать».
Несмотря на патриархальный утрой в семье, важное значение имеет слово Василисы Егоровны. Она частенько управляет и командует Иваном Кузьмичом, решает его служебные дела и вопросы, как свои кулинарные задачи. Но, она не выглядит сварливой и грубой женщиной. Так происходит потому, что в отношениях Ивана Кузьмича и Василисы Егоровны торжествует любовь и взаимное согласие.
Иван Миронов на протяжении всей своей жизни отстаивает честь и долг офицера, он предан родине, верен присяге. Даже в самую трудную минуту, находясь под пытками врага, он проявляет мужество и смелость. Даже перед смертью, Иван Кузьмич высказал протест самозванцу Пугачеву. Его жена – Василиса Егоровна тоже была убита злодеями лже-царя. И таких простых, народных, героических людей было много в то время. И всех их постигала та же участь.
Маша Миронова взяла от родителей самые лучшие качества - скромность, простоту, народность. Она нравилась всем, с кем встречалась. Это была прелестная, милая девушка, которую Савельич кликал «божьим ангелом». Ее судьба также была наполнена трудностями. Маша теряет родителей и становится сиротой. Она находится в плену, терпит издевки Швабрина, но все равно не сдается Машу из плена Петр Гринев. И они обретают счастье, ведь любят друг друга.
Семья Мироновых – состояла из сердечных, добрых и хороших людей, которые любили и дорожили друг другом.
Просвітництво є необхідним ступенем культурного розвитку будь-якого суспільства, яке відходить від феодального життя. Просвітництво у своїх основах демократичне, а головні цінності епохи просвітництва – виховання і освіта та залучення до цього усіх в населення.
Просвітителі висунули свою ідею формування особистості і показали, що кожна людина відрізняється розумом, фізичною і духовною силою. У світ люди приходять рівними і вже на протязі свого життя отримують різні знання, по-різному тренують моральну стійкість і розвивають фізичну силу. Уми просвітителів хвилює ідея рівності: не тільки перед богом, а й перед іншими людьми.
Ще однією цінністю епохи просвітництва вважається ідея рівності усіх людей перед законом, перед суспільством. Не дивно, що у запалі ідейної боротьби просвітителі вважали релігію у тому вигляді, в якому надавала її католицька церква, найнебезпечнішим ворогом людини. Крім того, просвітництво включало до себе безмежну віру його прихильників у те, що світ можна змінити на краще, і робити це будуть освічені та гідні люди.
Орієнтиром для тих, хто свято вірив у утопії просвітництва, була “природна поведінка”, ''природна людина”, “природне суспільство”. Оскільки одним з найяскравіших представників просвітництва був французький філософ і письменник Вольтер, він не міг обійти стороною цю проблему. Результатом стала його повість “Простак” – твір про “природну людину”, яка несподівано опинилася в умовах тогочасного французького суспільства.
В історії людства просвітителів хвилювали глобальні проблеми: Що таке поступ? Чому і коли і виникла нерівність? Як з’явилася держава? На ці запитання і намагалися знайти відповіді кращі письменники, поети і філософи того часу. В області педагогіки і моралі просвітництво покладало великі надії на силу виховання і проповідувало ідеали гуманності. Щодо суспільного життя, політики і законів, то просвітники намагалися донести до своїх сучасників ідеали рівності всіх людей перед законом і суспільством, ідеали звільнення від несправедливих уз, встановлених законами та невірними моральними нормами розбещеного суспільства.
З висоти нашого часу ідеали просвітництва можуть виглядати для нас дещо примітивними і в деяких випадках невірними, але, незважаючи на це, епоха Просвітництва стала найважливішим поворотним пунктом в духовному розвитку Європи, вплинула на всі сфери соціально-політичного і культурного життя. Розвінчавши політичні та правові норми, естетичні та етичні кодекси старого станового суспільства, просвітителі зробили титанічну роботу над створенням позитивної, зверненої насамперед до людини, незалежно від її соціальної приналежності, системи цінностей, яка органічно увійшла в кров і плоть західної цивілізації.
Просвітителі походили з різних класів і станів: аристократії, дворян, духовенства, службовців, представників торгово-промислових кіл. Різноманітні були й умови, в яких вони жили. У кожній країні просвітницький рух мав відбиток національної самобутності і культури. Але моральні і духовні цінності у прихильників цього руху були спільними, і саме вони стали основою морального кодексу сучасного суспільства і поведінки людини у сучасному цивілізованому суспільстві.
А.С. Пушкин, в своей повести «Капитанская дочка» раскрывает самые накипевшие проблемы того времени. Это место «маленьких» людей в обществе, а также их влияние на ход развития исторических событий. Это нравственные взаимоотношения в сложных и жестоких условиях. Это тема любви, которая является вечной.
Самым ярким проявлением нравственной проблемы является семья Мироновых. Состоит она из Ивана Кузьмича, Василисы Егоровны и их дочери Маши. Глава семьи – Иван Кузьмич получает офицерское звание за проявленное мужество в сражениях против врагов отечества. Он является простым, «своим» человеком. Такой же была и его жена Василиса Егоровна. Оба героя в своих речах и высказываниях часто используют простецкие, народные выражения – «небось», «негоже». Живет семья Мироновых бедно, в скромном домике, без роскоши. Но, это не мешает всем членам семьи быть дружными и родными.
Семья Мироновых очень схожа с семьей Гринева, поэтому Петра так радушно приняли в близкие круги. В семье Мироновых все стоят друг за друга. Среди них действует принцип: «вместе жить, так вместе и умирать».
Несмотря на патриархальный утрой в семье, важное значение имеет слово Василисы Егоровны. Она частенько управляет и командует Иваном Кузьмичом, решает его служебные дела и вопросы, как свои кулинарные задачи. Но, она не выглядит сварливой и грубой женщиной. Так происходит потому, что в отношениях Ивана Кузьмича и Василисы Егоровны торжествует любовь и взаимное согласие.
Иван Миронов на протяжении всей своей жизни отстаивает честь и долг офицера, он предан родине, верен присяге. Даже в самую трудную минуту, находясь под пытками врага, он проявляет мужество и смелость. Даже перед смертью, Иван Кузьмич высказал протест самозванцу Пугачеву. Его жена – Василиса Егоровна тоже была убита злодеями лже-царя. И таких простых, народных, героических людей было много в то время. И всех их постигала та же участь.
Маша Миронова взяла от родителей самые лучшие качества - скромность, простоту, народность. Она нравилась всем, с кем встречалась. Это была прелестная, милая девушка, которую Савельич кликал «божьим ангелом». Ее судьба также была наполнена трудностями. Маша теряет родителей и становится сиротой. Она находится в плену, терпит издевки Швабрина, но все равно не сдается Машу из плена Петр Гринев. И они обретают счастье, ведь любят друг друга.
Семья Мироновых – состояла из сердечных, добрых и хороших людей, которые любили и дорожили друг другом.
Просвітництво є необхідним ступенем культурного розвитку будь-якого суспільства, яке відходить від феодального життя. Просвітництво у своїх основах демократичне, а головні цінності епохи просвітництва – виховання і освіта та залучення до цього усіх в населення.
Просвітителі висунули свою ідею формування особистості і показали, що кожна людина відрізняється розумом, фізичною і духовною силою. У світ люди приходять рівними і вже на протязі свого життя отримують різні знання, по-різному тренують моральну стійкість і розвивають фізичну силу. Уми просвітителів хвилює ідея рівності: не тільки перед богом, а й перед іншими людьми.
Ще однією цінністю епохи просвітництва вважається ідея рівності усіх людей перед законом, перед суспільством. Не дивно, що у запалі ідейної боротьби просвітителі вважали релігію у тому вигляді, в якому надавала її католицька церква, найнебезпечнішим ворогом людини. Крім того, просвітництво включало до себе безмежну віру його прихильників у те, що світ можна змінити на краще, і робити це будуть освічені та гідні люди.
Орієнтиром для тих, хто свято вірив у утопії просвітництва, була “природна поведінка”, ''природна людина”, “природне суспільство”. Оскільки одним з найяскравіших представників просвітництва був французький філософ і письменник Вольтер, він не міг обійти стороною цю проблему. Результатом стала його повість “Простак” – твір про “природну людину”, яка несподівано опинилася в умовах тогочасного французького суспільства.
В історії людства просвітителів хвилювали глобальні проблеми: Що таке поступ? Чому і коли і виникла нерівність? Як з’явилася держава? На ці запитання і намагалися знайти відповіді кращі письменники, поети і філософи того часу. В області педагогіки і моралі просвітництво покладало великі надії на силу виховання і проповідувало ідеали гуманності. Щодо суспільного життя, політики і законів, то просвітники намагалися донести до своїх сучасників ідеали рівності всіх людей перед законом і суспільством, ідеали звільнення від несправедливих уз, встановлених законами та невірними моральними нормами розбещеного суспільства.
З висоти нашого часу ідеали просвітництва можуть виглядати для нас дещо примітивними і в деяких випадках невірними, але, незважаючи на це, епоха Просвітництва стала найважливішим поворотним пунктом в духовному розвитку Європи, вплинула на всі сфери соціально-політичного і культурного життя. Розвінчавши політичні та правові норми, естетичні та етичні кодекси старого станового суспільства, просвітителі зробили титанічну роботу над створенням позитивної, зверненої насамперед до людини, незалежно від її соціальної приналежності, системи цінностей, яка органічно увійшла в кров і плоть західної цивілізації.
Просвітителі походили з різних класів і станів: аристократії, дворян, духовенства, службовців, представників торгово-промислових кіл. Різноманітні були й умови, в яких вони жили. У кожній країні просвітницький рух мав відбиток національної самобутності і культури. Але моральні і духовні цінності у прихильників цього руху були спільними, і саме вони стали основою морального кодексу сучасного суспільства і поведінки людини у сучасному цивілізованому суспільстві.