Ёж решил рассказать сынишке про Серую звездочку, малыш удивился — разве такие звезды бывают? Оказалось, была. Милая жабка попала в сад и стала питаться гусеницами, улитками и слизняками. Цветы благодарили ее за избавление от паразитов. Жабка не знала своего имени, и все стали придумывать ей прозвище. Скворец предложил именовать ее Серой звездочкой. Бабочка хотела избавиться от врага и позвала мальчишку. Он заметил Серую звездочку, обозвал ее уродливой жабой и метнул в нее камень. Бедняжка едва успела спрятаться в кустах роз. Она долго плакала, а цветы и скворец ее успокаивали и говорили, что неважно, как ее звать, они любят ее. Но малышка не забыла о случившемся и днем уходила, чтобы мальчик снова не напал на нее.
Козаки на Січі були віруючими людьми, набожними, шанували християнські традиції, але чи по-божому вони вчиняли, вбиваючи інших? Звісно, в боях не було часу на глибокі роздуми, адже якщо не ти б'єш – то б'ють тебе.
Є багато різних думок щодо цієї теми. Якщо опиратися на християнську мораль, то "жодна мета не може виправдати вбивство". Вбивство недопустиме, проте захист необхідний. Інколи трапляються небезпечні для життя ситуації, коли вбивства задля захисту свого життя не уникнути. Ненавмисне вбивство як наслідок захисту — жахливе, але особисто я не вважаю його за непростимий злочин.
Якщо ж говорити про Тараса Бульбу, на мою думку, він скоїв величезний гріх, убивши сина. Головна ідея повісті – уславлення козацтва і заклик любити свою Батьківщину. Читаючи цей твір, я була вражена патріотизмом козаків, нескінченною любов'ю і боротьбою за свій край. Вони карали кожного, хто смів посягнути на їхню Батьківщину. В наш час люди змінили свої погляди і принципи так, як змінилася і Україна. Народ від'їжджає до інших країн, залишаючи свою батьківщину, і інші не вбачають в цьому зради.
Андрій був не схожий на батька, Остапа чи будь-якого іншого козака. Парубок не був запеклим патріотом чи відчайдушним козаком-борцем. На першому плані для хлопця була душа, стосунки, щось духовне. Закохавшись у полячку, він забув і про батька, і про козаків, і про Батьківщину. Хтось скаже, що це явний егоїзм. Можливо Андрій і був егоїстом, але я його не засуджую.
Тарас був обурений зрадою сина, але в жодному разі не мав права позбавляти Андрія життя. Відома фраза "я тебе породив, я тебе і вб'ю" дуже мене обурила. Жодна людина: батько, матір, брат, сестра чи товариш не має права вбивати іншого. Людину створює не інша людина, а природа, отже і вбити людину може тільки вона…
Ёж решил рассказать сынишке про Серую звездочку, малыш удивился — разве такие звезды бывают? Оказалось, была. Милая жабка попала в сад и стала питаться гусеницами, улитками и слизняками. Цветы благодарили ее за избавление от паразитов. Жабка не знала своего имени, и все стали придумывать ей прозвище. Скворец предложил именовать ее Серой звездочкой. Бабочка хотела избавиться от врага и позвала мальчишку. Он заметил Серую звездочку, обозвал ее уродливой жабой и метнул в нее камень. Бедняжка едва успела спрятаться в кустах роз. Она долго плакала, а цветы и скворец ее успокаивали и говорили, что неважно, как ее звать, они любят ее. Но малышка не забыла о случившемся и днем уходила, чтобы мальчик снова не напал на нее.
Козаки на Січі були віруючими людьми, набожними, шанували християнські традиції, але чи по-божому вони вчиняли, вбиваючи інших? Звісно, в боях не було часу на глибокі роздуми, адже якщо не ти б'єш – то б'ють тебе.
Є багато різних думок щодо цієї теми. Якщо опиратися на християнську мораль, то "жодна мета не може виправдати вбивство". Вбивство недопустиме, проте захист необхідний. Інколи трапляються небезпечні для життя ситуації, коли вбивства задля захисту свого життя не уникнути. Ненавмисне вбивство як наслідок захисту — жахливе, але особисто я не вважаю його за непростимий злочин.
Якщо ж говорити про Тараса Бульбу, на мою думку, він скоїв величезний гріх, убивши сина. Головна ідея повісті – уславлення козацтва і заклик любити свою Батьківщину. Читаючи цей твір, я була вражена патріотизмом козаків, нескінченною любов'ю і боротьбою за свій край. Вони карали кожного, хто смів посягнути на їхню Батьківщину. В наш час люди змінили свої погляди і принципи так, як змінилася і Україна. Народ від'їжджає до інших країн, залишаючи свою батьківщину, і інші не вбачають в цьому зради.
Андрій був не схожий на батька, Остапа чи будь-якого іншого козака. Парубок не був запеклим патріотом чи відчайдушним козаком-борцем. На першому плані для хлопця була душа, стосунки, щось духовне. Закохавшись у полячку, він забув і про батька, і про козаків, і про Батьківщину. Хтось скаже, що це явний егоїзм. Можливо Андрій і був егоїстом, але я його не засуджую.
Тарас був обурений зрадою сина, але в жодному разі не мав права позбавляти Андрія життя. Відома фраза "я тебе породив, я тебе і вб'ю" дуже мене обурила. Жодна людина: батько, матір, брат, сестра чи товариш не має права вбивати іншого. Людину створює не інша людина, а природа, отже і вбити людину може тільки вона…