В повести Максима Горького «Детство» выражается авторское отношение к жизни, характеризуются герои. Таким эпизодом является «Пляска бабушки» в первой части произведения. Музыка, ритм танцевальных движений преобразили героиню. «Бабушка не плясала, а словно рассказывала что-то». Через танец героиня передавала свою душу, повествовала о женской доле, о трудностях и невзгодах, а когда лицо «засияло доброй, приветливой улыбкой», то создавалось впечатление, что она вспоминает о чем-то радостном.
«Она стала стройней, выше ростом, и уж нельзя было глаз отвести от нее». Пляска возвращала героиню в дни юности, когда еще не задумываешься о завтрашнем дне, чувствуешь себя счастливой, веришь в лучшую жизнь. Бабушка во время танца становилась «буйно-красива и мила». Описывая характер танца, писатель использует метафоры и сравнения: «плыла по полу бесшумно, как по воздуху», «большое тело колеблется нерешительно, ноги щупают дорогу осторожно», «лицо дрогнуло, нахмурилось и тотчас засияло доброй, приветливой улыбкой», «откачнулась в сторону, уступая кому-то дорогу, отводя рукой кого- то», «замерла, прислушиваясь», «ее сорвало с места, закружило вихрем». Эти художественные средства позволяют увидеть описываемую картину, почувствовать состояние героини. Танец бабушки — неторопливый рассказ о прожитой ею жизни.
Итак, эпизод горьковской повести «Детство», условно названный «Пляска бабушки», по-новому раскрывает образ бабушки, передает ее переживания, сложный внутренний мир.
Головна героїня оповідання Чарушина "Кішка Маруська" звичайно ж ця сама кішка і є. Її дуже погано годував господар, старий мисливець, і кішка пішла з негостинного будинку в ліс. Поки було літо, вона жила в лісі розкошуючи, видобутку було багато і вона поправилась, розповніла. Але взимку миші поховалися в сніг, ловити їх стало важко і кішка зовсім зголодніли. Озвіріла не гірше дикого звіра, а тому, коли під деревом, де вона сиділа в засідці, проходив її колишній господар в заячою шапці, вона накинулася на нього, щоб помститися за своє нелегке життя.
Правда господар вирішив, що кішку приваблювала шапка, пошкодував її і забрав додому.
Головна думка оповідання "Кішка Маруська" в тому, що якщо взяв додому звіра, то будь добрий як слід про нього піклуватися, тому що людина відповідальна за тих, кого приручає.
Цей розповідь вчить нас доглядати за домашніми вихованцями, піклуватися про них, не допускати того, щоб вони прагнули втекти в ліс, бо їм погано живеться в будинку.
В повести Максима Горького «Детство» выражается авторское отношение к жизни, характеризуются герои. Таким эпизодом является «Пляска бабушки» в первой части произведения. Музыка, ритм танцевальных движений преобразили героиню. «Бабушка не плясала, а словно рассказывала что-то». Через танец героиня передавала свою душу, повествовала о женской доле, о трудностях и невзгодах, а когда лицо «засияло доброй, приветливой улыбкой», то создавалось впечатление, что она вспоминает о чем-то радостном.
«Она стала стройней, выше ростом, и уж нельзя было глаз отвести от нее». Пляска возвращала героиню в дни юности, когда еще не задумываешься о завтрашнем дне, чувствуешь себя счастливой, веришь в лучшую жизнь. Бабушка во время танца становилась «буйно-красива и мила». Описывая характер танца, писатель использует метафоры и сравнения: «плыла по полу бесшумно, как по воздуху», «большое тело колеблется нерешительно, ноги щупают дорогу осторожно», «лицо дрогнуло, нахмурилось и тотчас засияло доброй, приветливой улыбкой», «откачнулась в сторону, уступая кому-то дорогу, отводя рукой кого- то», «замерла, прислушиваясь», «ее сорвало с места, закружило вихрем». Эти художественные средства позволяют увидеть описываемую картину, почувствовать состояние героини. Танец бабушки — неторопливый рассказ о прожитой ею жизни.
Итак, эпизод горьковской повести «Детство», условно названный «Пляска бабушки», по-новому раскрывает образ бабушки, передает ее переживания, сложный внутренний мир.
Головна героїня оповідання Чарушина "Кішка Маруська" звичайно ж ця сама кішка і є. Її дуже погано годував господар, старий мисливець, і кішка пішла з негостинного будинку в ліс. Поки було літо, вона жила в лісі розкошуючи, видобутку було багато і вона поправилась, розповніла. Але взимку миші поховалися в сніг, ловити їх стало важко і кішка зовсім зголодніли. Озвіріла не гірше дикого звіра, а тому, коли під деревом, де вона сиділа в засідці, проходив її колишній господар в заячою шапці, вона накинулася на нього, щоб помститися за своє нелегке життя.
Правда господар вирішив, що кішку приваблювала шапка, пошкодував її і забрав додому.
Головна думка оповідання "Кішка Маруська" в тому, що якщо взяв додому звіра, то будь добрий як слід про нього піклуватися, тому що людина відповідальна за тих, кого приручає.
Цей розповідь вчить нас доглядати за домашніми вихованцями, піклуватися про них, не допускати того, щоб вони прагнули втекти в ліс, бо їм погано живеться в будинку.