«Портрет А. С. Пушкіна» — картина художника Ореста Кіпренського. Портрет Пушкіна був написаний Кіпренським у тому ж році (1827), що й інший відомий портрет поета, автором якого є Тропінін.
На полотні зображений в анфас витончений поясний портрет поета зі схрещеними на грудях руками. Обличчя і погляд Пушкіна спрямовані в той бік, де в глибині, за кріслом, стоїть бронзова статуетка Музи поезії Ерато з кіфарою в руках. Через праве плече поета перекинутий картатий червоно-зелений шотландський плед — цією деталлю художник позначає зв'язок Пушкіна з Байроном, кумиром епохи романтизму. Цей прийом — ремінісценцію — художник застосовував неодноразово. Так, в виконаних раніше портретах Швальбе і Авдуліной Кіпренський цитує Рембрандта і Леонардо да Вінчі, тут же він об'єднує імена двох поетів.
Портрет виконаний з «граничною завершеністю», ретельною обробкою деталей, що було взагалі характерним для останніх років роботи Кіпренського. Колірна гамма строго врівноважена. Художник передає відчуття урочистій тиші, що підкреслює значущість зустрічі з поетом.
Старославянизмы в современном русском языке играют огромную роль. Иногда они воспринимаются лишь как поэтизмы, указывая на определенную эмоционально-стилистическую окраску слова, свою архаическую принадлежность. От номинативного лексического значения старославянизма зависит правильность восприятия, суть не только самого старославянизма, как лингвистической единицы языка, но и всего предложения, абзаца и даже произведения в целом. В сочинениях Пушкина за старославянизмами, не ушедшими из литературного языка, не перешедшими в разряд нейтральных или общеупотребительных книжных слов, окончательно закрепляются стилистические функции, сохранившиеся за ними в языке художественной литературы до сих пор: создание исторического колорита, поэтических текстов, патетического слога, воссоздание библейского, античного, восточного колорита, пародирование, создание комического эффекта, употребление в целях характерологии.
«Портрет А. С. Пушкіна» — картина художника Ореста Кіпренського. Портрет Пушкіна був написаний Кіпренським у тому ж році (1827), що й інший відомий портрет поета, автором якого є Тропінін.
На полотні зображений в анфас витончений поясний портрет поета зі схрещеними на грудях руками. Обличчя і погляд Пушкіна спрямовані в той бік, де в глибині, за кріслом, стоїть бронзова статуетка Музи поезії Ерато з кіфарою в руках. Через праве плече поета перекинутий картатий червоно-зелений шотландський плед — цією деталлю художник позначає зв'язок Пушкіна з Байроном, кумиром епохи романтизму. Цей прийом — ремінісценцію — художник застосовував неодноразово. Так, в виконаних раніше портретах Швальбе і Авдуліной Кіпренський цитує Рембрандта і Леонардо да Вінчі, тут же він об'єднує імена двох поетів.
Портрет виконаний з «граничною завершеністю», ретельною обробкою деталей, що було взагалі характерним для останніх років роботи Кіпренського. Колірна гамма строго врівноважена. Художник передає відчуття урочистій тиші, що підкреслює значущість зустрічі з поетом.
В сочинениях Пушкина за старославянизмами, не ушедшими из литературного языка, не перешедшими в разряд нейтральных или общеупотребительных книжных слов, окончательно закрепляются стилистические функции, сохранившиеся за ними в языке художественной литературы до сих пор: создание исторического колорита, поэтических текстов, патетического слога, воссоздание библейского, античного, восточного колорита, пародирование, создание комического эффекта, употребление в целях характерологии.