Некоторые суждения Тургенева о языке вам уже известны. Напишите сообщение на тему " И. С Тургенев о русском языке" Запишите план сообщения a) "Берегите чистоту языка, как святыню! Никогда не употребляйте иностранных слов. Русский язык так богат и гибок,что нам нечего брать у тех, кто беднее нас"
б) " У нас ещё господствует ложное мнение, что тот - де народный писатель, кто говорит народным язычком, подделывается под русские шуточки, часто изъявляет в своих сочинениях горячую любовь к родине и глубочайшие презрение к иностранцам. Но мы не так понимаем слово " народный" В наших глазах тот заслуживает это название, кто, по особому ли дарует природы, вследствие ли многотревожной и разнообразной жизни, как бы вторично сделался русским, проникнулся весь сущностью своего народа, его языком, его бытом"
в) " Как бы то ни было, заслуги Пушкина перед Россией велики и достойны народной признательности. Он дал окончательную обработку нашему языку, который теперь по своему богатству, силе, логике и красота формы признается даже иностранными филологами едва ли не первым после древнегреческого "
г) " Возвратимся к Пушкину.. нет сомнения, что он создал наш поэтический, наш литературный язык и что нами потомкам нашим остаётся только идти по пути, проложенному его гением"
1). В стинхотворении повторяются строки "Куда? Зачем? Нам это не узнать." Возможно роль такого повторения в том, что они определяют начало и конец главного смысла стихотворения. Так же оно отражает человека без цели, что представляет его как нарочито жестоким. Автор выражает мысль так, что создаёт ощущение ретроспективы, будто после всех событий, мы смотрим снова на то, с чего всё начиналось. Только в конце становится известно, что человек является охотником на волков. Но не убив волчат, показывает свою человечность.
2). Властно пахнет укроп. Кровь плыла. Большая неподатливая мать.
3). Автор использует анафору чтобы придать стихотворению выразительности, подчёркивает наиболее важные мысли.
4). Ямб с пиррихием с кольцевой и парной рифмовкой.
5.) Возможно название такое именно потому что волчата отражают дикую природу в которую разрушительно вмешивается человек
Почуття, що сильніше за смерть
(за п'єсою Вільяма Шекспіра "Ромео та Джульетта")
Тема кохання — одна з вічних тем у літературі. Кожен письменник висвітлює її по-своєму, але є твори, що стали зразками розкриття цієї теми. Коли йдеться про кохання молодих людей з родин, що ворогують між собою, ми відразу згадуємо шекспірівських героїв — Ромео і Джульєтту.
Кохання Ромео і Джульетта, світле, чисте та жертовне, розквітло у часи феодальної ворожнечі. За тих умов воно було викликом усьому суспільству, без перебільшень його можна назвати навіть героїчним.
Роди Монтеккі та Капулетгі були непримиренними супротивниками, покоління за поколінням брало участь у боротьбі, коли раптом сама природа подарувала їхнім нащадкам несподіване диво: двоє зустрілися і покохали один одного. Тоді усі умовності, стара мораль, навіть небезпека виявилися неважливими. Саме таким і має бути справжнє кохання, саме в цьому і ховається його переможна сила.
Ллється кров, обставини змушують Ромео стати проти власної волі вбивцею, він вимушений тікати, взагалі усе темне та зле протистоїть цьому почуттю, усе ніби покликане заважати закоханим. Але Ромео здатен ризикнути життям лише заради того, щоб побачитися з Джульеттою, навмисне затягуючи зустріч. Джульєтта також ладна піти на ризик в ім'я кохання, приймаючи зілля, що до й зімітувати власну смерть: лише так вона діставала змогу вирватися з павутиння умовностей і зовнішніх обставин.
Кохання має більшу цінність, ніж життя, на думку обох закоханих. Життя нічого не варте, якщо не можна бути разом.
Так їхнє почуття виявляється сильнішим за смерть, хоча лише смерть дозволяє їм об'єднатися. Герої гинуть, але насправді це не поразка, а перемога кохання. Програє стара мораль ворожнечі: трагічна розв'язка особистої долі Ромео і Джульетта примиряє старше покоління Монтеккі та Капулетгі.
"Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту", — стверджує наприкінці п'єси Шекспір. Але цей сум — світлий, а трагедія в цілому — оптимістична. Обставини не знищили кохання, не роз'єднали Ромео і Джульетту. Мораль кохання — а кохання завжди символізувало саме життя — приходить у світ і утверджує нові цінності, нехай навіть настільки дорогою ціною, дарує надію на краще. Попри все, життя перемагає смерть, а любов — ненависть.
Объяснение: