Звичайно, у кожного є свої обов'язки в сім'ї. наприклад, тато в сім'ї найчастіше заробляє гроші, майже завжди важкою працею. мами зазвичай пораються по господарству: готують їжу, прибирають у домі. діти мають простіші обов'язки: помити посуд за собою, витерти пил з меблів. у мене обов'язків не дуже багато, але я дорослішаю — і їх стає дедалі більше. вранці я мушу застелити після себе ліжко. якщо нікого немає вдома, то треба самому приготувати собі поїсти, в основному підігріти щось готове. прийшовши зі школи додому, я обі, потім витираю меблі від пилу, підмітаю та у разі потреби мию підлогу у своїй кімнаті. потім, якщо необхідно, йду за покупками: хлібом, молоком, яйцями тощо. у вихідні дні звичайно справ стає більше. по-перше, у суботу доводиться їздити на ринок та мамі носити сумки. цього дня ми купуємо продукти на весь тиждень, а вже тижня докуповуємо найнеобхідніше: хліб, молоко, сметану тощо. потім вдома мамі після прання розвісити одяг на і. ось такі обов'язки є у мене. у дітей ще здавна були певні обов'язки, причому більше, ніж зараз, бо не було техніки, і тому дітям змалку доводилось рубати дрова для грубки, носити з колодязя воду тощо. їхні батьки теж з тієї самої причини були більш завантажені хатньою роботою. отже, сімейні обов'язки існували здавна, існують зараз, їх має кожна людина, що живе сама або з сім'єю.
Тургенев Иван Сергеевич – известный русский писатель, с 1860 года член-корреспондент Петербургской АН. Его романы «Дым» (1867) и «Новь» (1877) показывают жизнь русских людей за границей народническое движение в России. Роман «Дым» заметно отличается от других произведений автора, здесь показаны глубокие сомнения и слабо теплящиеся надежды. В романе нет типичного главного героя, вокруг которого закручен сюжет. Произведение было написано в эпоху кризиса общественного движения 60-х годов, в наступивший период идейного бездорожья. Это было смутное время, когда старые надежды не осуществились, а новые еще не народились.
Роман «Дым» заметно отличается от других произведений автора, здесь показаны глубокие сомнения и слабо теплящиеся надежды. В романе нет типичного главного героя, вокруг которого закручен сюжет. Произведение было написано в эпоху кризиса общественного движения 60-х годов, в наступивший период идейного бездорожья. Это было смутное время, когда старые надежды не осуществились, а новые еще не народились.