Девочке ире, в рассказе "проговорился", папа с мамой купили попугая, причем не простого, а говорящего, и конечно же ирочка постаралась научить попугая каким-нибудь словам. но поскольку сами ирочка больше всего любила отвечать на просьбы бабушки по дому словами отстань, мне некогда и прочими отговорками, то именно эти слова попугай запомнил перво-наперво. поэтому когда ирочка желая похвастать говорящим попугаем, отнесла его в школу, и там ему устроили экзамен, попугай проговорился теми самими словами, которыми ирочка отвечала на просьбы бабушки. а сразу сообразили, кто и как мог научить попугая этим словам.
Часи, змальовані в романі, дуже далекі від нас. Але образи твору настільки живі й яскраві, що мимохіть починаєш хвилюватися, боятися й радіти за них, наче герої ці – реальні знайомі люди.
Саме Айвенго, а навіть не славетний король Ричард Левине Серце, є головним героєм роману. І для мене цей образ доблесного лицаря став улюбленим образом. Чим саме Айвенго вражає, що примушує мене захоплюватись цим героєм?
Знайомство читача з головним героєм відбувається незвичайно. Героя, перевдягненого прочанином, не впізнають ні батько, ні кохана.
Часи, змальовані в романі, дуже далекі від нас. Але образи твору настільки живі й яскраві, що мимохіть починаєш хвилюватися, боятися й радіти за них, наче герої ці – реальні знайомі люди.
Саме Айвенго, а навіть не славетний король Ричард Левине Серце, є головним героєм роману. І для мене цей образ доблесного лицаря став улюбленим образом. Чим саме Айвенго вражає, що примушує мене захоплюватись цим героєм?
Знайомство читача з головним героєм відбувається незвичайно. Героя, перевдягненого прочанином, не впізнають ні батько, ні кохана.