Пустая и никому не нужная церковь, церковка, как ласково называет её автор. И тут же подтверждает её главную роль: " Она хоть небольшая, церковка, а оживляла деревню (некогда сельцо) , собирала её вокруг себя, далеко выставляла напоказ". Даже в годы колхозов и атеизма она не перестаёт играть для жителей немаловажную роль, как маяк вселяет надежду и уверенность морякам в непогоду, так церковка, одним своим видом, людям сил прибавляла, и была неотъемлемой частью быта колхозников,… как небо привыкли видеть каждый день, так и её…". На операционном столе - единственная внучка немолодой учительницы. Перед глазами мелькают картины педагогической работы, о которой бабушка часто рассказывала внучке. И главный герой этих рассказов — третий в пятом ряду на фотографии — ученик, отчаянный, честный, прямолинейный и вместе с тем бесконечно смешливый мальчик Ваня Белов. Он своих одноклассников от плохих оценок и "страшных" контрольных. Он одинаково смело мог пройти по карнизу третьего этажа и вступить в спор c учителем, если видел несправедливость. Ваня Белом не просто врезался в память своей учительницы, он стал кумиром ее внучки. Судьба его была неизвестна пожилой женщине. В сознании ее смешалась тревога о ребенке, воспоминания об ученике, эпизоды из жизни единственного сына. Калейдоскоп мыслей и эмоций мелькал, сердце больно сжималось. Внучка Елизавета, ученик Ваня Белов, сын Володя. И надежда на внучки — врач Иван Сергеевич Белов! Бывшая учительница верила, что сейчас он ее внучку. И только после успешно завершившейся операции вспомнила, что отца ее ученика Вани Белова звали Андреем. А ее отчаянный и смелый ученик Иван Андреевич Белов пал смертью храбрых у города Пенцлау...
У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли необхідно зробити певний вибір. І тут ми замислюємося — як правильно вчинити, як краще зробити? У підсумку ми приймаємо рішення, яке вважаємо правильним. Але чи завжди правильний вибір можна назвати моральним?
Кожен з нас впевнений, що приймає оптимальне рішення, яке дозволить з честю вийти з найскладнішої ситуації. Наприклад, ви спізнюєтеся до школи. Щодуху біжите на маршрутне таксі й випадково зачіпаєте літню людину. Вона падає, насилу намагається піднятися… А ви продовжуєте поспішати, на ходу кинувши слова вибачення, але не запропонувавши їй руку до З одного боку, вас можна зрозуміти — ви спізнюєтеся і це може привести до серйозних неприємностей у школі та вдома. Але чи правильно ви вчинили? Звичайно, ні!
Швидко прийнявши рішення, яке здається нам в цей момент єдино вірним, ми можемо мимоволі завдати шкоди іншим людям. Літня людина, яку ви зачепили, потихеньку підніметься. А може, й ні… Ви цього, швидше за все, не побачите, бо вже поїдете. Але ж може статися так, що людина при падінні отримала серйозний удар або навіть перелом. Мало хто знає, що у літніх людей переломи іноді не зростаються, вони залишаються інвалідами або гинуть. Як ви думаєте, чи виправданий буде ваш вчинок? Чи дійсно уникнути запізнення було важливіше здоров’я або життя іншої людини? Ні, не важливіше!
Тому завжди намагайтеся приймати рішення, які враховуватимуть не тільки ваші інтереси, а й інтереси людей, що вас оточують. Хто знає, може бути, завтра вам назустріч теж попадеться той, хто дуже поспішає, і ви опинитеся на місці тієї літньої людини, яку зачепили сьогодні…
У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли необхідно зробити певний вибір. І тут ми замислюємося — як правильно вчинити, як краще зробити? У підсумку ми приймаємо рішення, яке вважаємо правильним. Але чи завжди правильний вибір можна назвати моральним?
Кожен з нас впевнений, що приймає оптимальне рішення, яке дозволить з честю вийти з найскладнішої ситуації. Наприклад, ви спізнюєтеся до школи. Щодуху біжите на маршрутне таксі й випадково зачіпаєте літню людину. Вона падає, насилу намагається піднятися… А ви продовжуєте поспішати, на ходу кинувши слова вибачення, але не запропонувавши їй руку до З одного боку, вас можна зрозуміти — ви спізнюєтеся і це може привести до серйозних неприємностей у школі та вдома. Але чи правильно ви вчинили? Звичайно, ні!
Швидко прийнявши рішення, яке здається нам в цей момент єдино вірним, ми можемо мимоволі завдати шкоди іншим людям. Літня людина, яку ви зачепили, потихеньку підніметься. А може, й ні… Ви цього, швидше за все, не побачите, бо вже поїдете. Але ж може статися так, що людина при падінні отримала серйозний удар або навіть перелом. Мало хто знає, що у літніх людей переломи іноді не зростаються, вони залишаються інвалідами або гинуть. Як ви думаєте, чи виправданий буде ваш вчинок? Чи дійсно уникнути запізнення було важливіше здоров’я або життя іншої людини? Ні, не важливіше!
Тому завжди намагайтеся приймати рішення, які враховуватимуть не тільки ваші інтереси, а й інтереси людей, що вас оточують. Хто знає, може бути, завтра вам назустріч теж попадеться той, хто дуже поспішає, і ви опинитеся на місці тієї літньої людини, яку зачепили сьогодні…