Образ Печоріна у «Белі» У розділі «Бела» автор показує героя в період любовної історії. Печорін постає перед нами людиною палкою і пристрасною, адже, щоб заволодіти Белою, він йде на величезний ризик. Одночасно цей закоханий вельми хитрий і безжалісний, домагаючись Бели, він використовує будь-які засоби. Він уміло маніпулює хлопчиськом Азаматом, організовуючи насильницьке викрадення Бели, жорстоко руйнує її родину. Печорін не схильний примушувати жінку силою, але не можна відмовити йому в розважливості. Щоб схилити до себе її серце, він використовує всі засоби, і в підсумку викликає до себе жалість. У хвилини щастя герой навіть щиро вірить, що знайшов розраду, порятунок від туги і нудьги на все життя. Але коли мета досягнута, Печоріна знову стає нудно, Бела перестає його цікавити. Одночасно він і справжній чоловік, хоробрий, відважний: «Я життя за неї віддам …» і найгірший мучитель, тому що всередині цієї людини – холод. Коли мета досягнута, він її завоював, Печоріну нікуди прикласти свою енергію. Бела була для нього лише метою. Співчуття, тим не менш, живе в душі Печоріна, і до самого кінця він розігрує закоханого, але серце Бели обдурити вже не можна. Дівчина помирає нещасною, відчуваючи себе нелюбою, і Печорін щиро страждає. Людські почуття живі в його серце, але свавілля бере в ньому верх. Образ Печоріна у розділі «Тамань» У розділі «Тамань» Лермонтов показує нам мрійливу молоду людину, яка шукає новизни і пригод. Дівчина-контрабандистка зачаровує його. В душі Печоріна живе якась наївна, дитяча віра в казку, у щось краще, незвичайне, дивовижне. Дивна красуня закохує його, вона здається Печоріну неповторною, чудовою. Як дитину, її приваблює все непізнане. Але, жорстоко обманувшись, герой, якого обікрали і мало не втопили, знову приходить в свій звичайний стан розчарованої в усьому людини. Він лає себе за те, що відірвався від реальності і повірив у диво.
Остап-старший сын Тараса Бульбы.Он вместе с младшим братом окончил Киевскую академию.Остапу знания давались с трудом,только под угрозой отца остался он в академии. Вскоре Остап стал одним из лучших в академии.Всегда считался хорошим товарищем и его за это единодружно любили.С равными был прямодушен.Имел в сердце доброту и был тронут слезами бедной матери.После окончания учёбы Остап с братом приехали домой.Оба молоды и красивы,отправились с отцом в Запорожскую Сечь.Остап всё время думал о сражениях,мечтал о ратных подвигах,хотел ни в чем не уступать своему прославленному в битвах отцу. В свои 22 года он был поразительно хлоднокровен,всегда трезво мог оценить опасность.Остап ни разу не растерялся,не смутился в бою.Крепостью дышало тело молодого казака,а рыцарские качества приобрели силу льва.Казаки быстро оценили силу,смелость,ловкость,отвагу в бою.Даже Тарас Бульба поговаривал,что со временем из Остапа будет добрый полковник. Остап остался до конца жизни верен своей отчизне,своему дому.Даже в плену,когда его подвергали страшным мукам,он не сказал ни слово,ни крика,ни стона не вырвалось из его истерзанной груди. Он умер,как верный сын своей Родины.
Образ Печоріна у «Белі» У розділі «Бела» автор показує героя в період любовної історії. Печорін постає перед нами людиною палкою і пристрасною, адже, щоб заволодіти Белою, він йде на величезний ризик. Одночасно цей закоханий вельми хитрий і безжалісний, домагаючись Бели, він використовує будь-які засоби. Він уміло маніпулює хлопчиськом Азаматом, організовуючи насильницьке викрадення Бели, жорстоко руйнує її родину. Печорін не схильний примушувати жінку силою, але не можна відмовити йому в розважливості. Щоб схилити до себе її серце, він використовує всі засоби, і в підсумку викликає до себе жалість. У хвилини щастя герой навіть щиро вірить, що знайшов розраду, порятунок від туги і нудьги на все життя. Але коли мета досягнута, Печоріна знову стає нудно, Бела перестає його цікавити. Одночасно він і справжній чоловік, хоробрий, відважний: «Я життя за неї віддам …» і найгірший мучитель, тому що всередині цієї людини – холод. Коли мета досягнута, він її завоював, Печоріну нікуди прикласти свою енергію. Бела була для нього лише метою. Співчуття, тим не менш, живе в душі Печоріна, і до самого кінця він розігрує закоханого, але серце Бели обдурити вже не можна. Дівчина помирає нещасною, відчуваючи себе нелюбою, і Печорін щиро страждає. Людські почуття живі в його серце, але свавілля бере в ньому верх. Образ Печоріна у розділі «Тамань» У розділі «Тамань» Лермонтов показує нам мрійливу молоду людину, яка шукає новизни і пригод. Дівчина-контрабандистка зачаровує його. В душі Печоріна живе якась наївна, дитяча віра в казку, у щось краще, незвичайне, дивовижне. Дивна красуня закохує його, вона здається Печоріну неповторною, чудовою. Як дитину, її приваблює все непізнане. Але, жорстоко обманувшись, герой, якого обікрали і мало не втопили, знову приходить в свій звичайний стан розчарованої в усьому людини. Він лає себе за те, що відірвався від реальності і повірив у диво.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/geroy-nashogo-chasu-harakteristika-pechorina/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Вскоре Остап стал одним из лучших в академии.Всегда считался хорошим товарищем и его за это единодружно любили.С равными был прямодушен.Имел в сердце доброту и был тронут слезами бедной матери.После окончания учёбы Остап с братом приехали домой.Оба молоды и красивы,отправились с отцом в Запорожскую Сечь.Остап всё время думал о сражениях,мечтал о ратных подвигах,хотел ни в чем не уступать своему прославленному в битвах отцу.
В свои 22 года он был поразительно хлоднокровен,всегда трезво мог оценить опасность.Остап ни разу не растерялся,не смутился в бою.Крепостью дышало тело молодого казака,а рыцарские качества приобрели силу льва.Казаки быстро оценили силу,смелость,ловкость,отвагу в бою.Даже Тарас Бульба поговаривал,что со временем из Остапа будет добрый полковник.
Остап остался до конца жизни верен своей отчизне,своему дому.Даже в плену,когда его подвергали страшным мукам,он не сказал ни слово,ни крика,ни стона не вырвалось из его истерзанной груди.
Он умер,как верный сын своей Родины.