Романтизм – це культурне явище, характерне для XVIII-XIX століть і поширене на території Європи. Як і кожне культурне явище, романтизм з’явився не на порожньому місці, а став результатом епохи, яка йому передувала. Як відомо, романтизму передувала епоха Просвітництва, якій були властиві раціоналізм і промислова революція. Мабуть, люди втомилися від раціонального і розумного погляду на життя і речі, а тому захотіли чогось більш яскравого і сильного з точки зору емоційності, через це й з’явився романтизм.
Для романтизму характерно злиття людини і природи. Людина не розглядалася у відриві від усього живого навколо, вона визнавалася його складовою і навіть невід’ємною частиною. Прагнення до ідеалу з точки зору возз’єднання людини і природи проявилося в тому, що людина почала займатися новими видами активності лише для того, щоб бути до природи ближчою. Наприклад, у зв’язку з появою романтизму люди стали займатися альпінізмом і туризмом, влаштовувати пікніки і багато іншого. Досягнення науки і промисловості кілька відсувалися романтистами на другий план. Вони вважали, що людина багата, насамперед, своїми емоціями. Прагнення до ідеалу у представників цього культурного руху проявилося і в тому, що вони не могли погодитися з атеїстичною теорією і традиційною релігією попередніх епох. Вони спробували переосмислити і знайти якусь ідеальну середину між усім цим. Так з’явилася ідея про те, що справжньою релігією є не поклоніння богам і дотримання якихось релігійних правил і догм, а відчуття людиною ходу і нескінченності людського буття.Епоха романтизму також чинила вагомий вплив на творчих людей і їх діяльність. Говорячи про літературу, варто сказати, що прагнення до ідеалу романтизму вперше з’явилося у німецьких письменників. У той час якраз трудилися відомі брати Грімм, творчість яких було сповнене ідеями романтизму на тлі казкових і міфологічних мотивом їхніх творів. Ознаки романтичного прагнення до ідеалу можна також знайти в творах авторів з інших країн, а також у творчій діяльності художників і музикантів. Як мені здається, саме епоха романтизму подарувала людству найбільшу кількість класичних музикантів найвищого рівня, а саме Шопена, Шуберта, Чайковського та Брамса.
Кожна епоха в житті людства примітна якимись особливостями. Я вважаю, що романтизм дійсно можна називати прагненням до ідеалу, адже його представники навіть у найважчі для побуту часи шукали розраду в природі, своїх думках і фантазіях.
Главным героем этой волшебной истории является почтальон по имени Колбаба. Всё начинается с того, как он по чистой случайности остаётся на почте на ночь. Конечно, ни одна сказка не может обойтись без волшебных героев. Эта история не исключение. Ночью почтальон знакомится с домовыми – почтовиками.
Однажды в руки к пану Колбабе попало письмо, на котором не был указан адресат. Его новые друзья узнать, что в нём написано, не вскрывая конверта. В письме было предложение о замужестве от некого шофёра Францика барышне по имени Марженка. Однако нет упоминания о том, где же живёт эта девушка. Почтальон решает, что нужно обязательно найти барышню и передать ей послание, даже если на это потребуется немало времени и сил.
Целый год и один день провёл пан Колбаба в поисках Марженки. Так и не найдя её, обессиленный и расстроенный он присел на пенёк возле дороги. Мимо проезжал автомобиль, за рулём сидел грустный водитель. Он поведал почтальону о том, как уже больше года ждёт ответа от своей возлюбленной на предложение руки и сердца. По волшебному стечению обстоятельств, шофёр оказался именно тем Франциком, который забыл подписать конверт. Много нелестных слов услышал молодой человек в свой адрес.
Вместе с Франциком пан Колбаба наконец, доставил долгожданное письмо грустной невесте. Печальна она была от того, что целый год и один день ждала весточки от своего возлюбленного, и уже потеряла всякую надежду. Получив заветное послание, девушка залилась румянцем. Все присутствующие разделили её радость.
В сказке добрый поступок простого почтальона встретиться и свою любовь двум совершенно посторонним для него людям. Мораль заключается в том, что нельзя оставаться безразличным и безучастным к горю другого человека.
Для романтизму характерно злиття людини і природи. Людина не розглядалася у відриві від усього живого навколо, вона визнавалася його складовою і навіть невід’ємною частиною. Прагнення до ідеалу з точки зору возз’єднання людини і природи проявилося в тому, що людина почала займатися новими видами активності лише для того, щоб бути до природи ближчою. Наприклад, у зв’язку з появою романтизму люди стали займатися альпінізмом і туризмом, влаштовувати пікніки і багато іншого. Досягнення науки і промисловості кілька відсувалися романтистами на другий план. Вони вважали, що людина багата, насамперед, своїми емоціями. Прагнення до ідеалу у представників цього культурного руху проявилося і в тому, що вони не могли погодитися з атеїстичною теорією і традиційною релігією попередніх епох. Вони спробували переосмислити і знайти якусь ідеальну середину між усім цим. Так з’явилася ідея про те, що справжньою релігією є не поклоніння богам і дотримання якихось релігійних правил і догм, а відчуття людиною ходу і нескінченності людського буття.Епоха романтизму також чинила вагомий вплив на творчих людей і їх діяльність. Говорячи про літературу, варто сказати, що прагнення до ідеалу романтизму вперше з’явилося у німецьких письменників. У той час якраз трудилися відомі брати Грімм, творчість яких було сповнене ідеями романтизму на тлі казкових і міфологічних мотивом їхніх творів. Ознаки романтичного прагнення до ідеалу можна також знайти в творах авторів з інших країн, а також у творчій діяльності художників і музикантів. Як мені здається, саме епоха романтизму подарувала людству найбільшу кількість класичних музикантів найвищого рівня, а саме Шопена, Шуберта, Чайковського та Брамса.
Кожна епоха в житті людства примітна якимись особливостями. Я вважаю, що романтизм дійсно можна називати прагненням до ідеалу, адже його представники навіть у найважчі для побуту часи шукали розраду в природі, своїх думках і фантазіях.
Главным героем этой волшебной истории является почтальон по имени Колбаба. Всё начинается с того, как он по чистой случайности остаётся на почте на ночь. Конечно, ни одна сказка не может обойтись без волшебных героев. Эта история не исключение. Ночью почтальон знакомится с домовыми – почтовиками.
Однажды в руки к пану Колбабе попало письмо, на котором не был указан адресат. Его новые друзья узнать, что в нём написано, не вскрывая конверта. В письме было предложение о замужестве от некого шофёра Францика барышне по имени Марженка. Однако нет упоминания о том, где же живёт эта девушка. Почтальон решает, что нужно обязательно найти барышню и передать ей послание, даже если на это потребуется немало времени и сил.
Целый год и один день провёл пан Колбаба в поисках Марженки. Так и не найдя её, обессиленный и расстроенный он присел на пенёк возле дороги. Мимо проезжал автомобиль, за рулём сидел грустный водитель. Он поведал почтальону о том, как уже больше года ждёт ответа от своей возлюбленной на предложение руки и сердца. По волшебному стечению обстоятельств, шофёр оказался именно тем Франциком, который забыл подписать конверт. Много нелестных слов услышал молодой человек в свой адрес.
Вместе с Франциком пан Колбаба наконец, доставил долгожданное письмо грустной невесте. Печальна она была от того, что целый год и один день ждала весточки от своего возлюбленного, и уже потеряла всякую надежду. Получив заветное послание, девушка залилась румянцем. Все присутствующие разделили её радость.
В сказке добрый поступок простого почтальона встретиться и свою любовь двум совершенно посторонним для него людям. Мораль заключается в том, что нельзя оставаться безразличным и безучастным к горю другого человека.