нужно. 1. Можно ли рассказ "Учитель" назвать документальным? Докажите свою точку зрения. 2. Как характеризуется персонажи рассказа? 3. Попробуйте выявить главное противоречие, которое основу воспоминаниях? 4. Увидели ли вы образ автора? Опишите его.
1)Раскольников — бывший студент-юрист из Санкт-Петербурга, из-за нехватки средств вынужденный оставить учёбу в университете. Живёт крайне бедно.
«Он решился убить одну старуху, титулярную советницу, дающую деньги на проценты.
Старуха глупа, глуха, больна, жадна, берёт огромные проценты, зла и заедает чужой век, мучая у себя в работницах свою младшую сестру. „Она никуда не годна“, „для чего она живет?“, „Полезна ли она хоть кому-нибудь?“ и т. д.»[1].
«Даёт вчетверо меньше, чем стоит вещь, а процентов по пяти и даже по семи берёт в месяц и т. д.» («Преступление и наказание», часть I, глава VI).
На преступление, однако, не решается, пока не получает письмо от матери, в котором говорится о готовящемся бракосочетании его сестры с неким господином Лужиным. Понимая, что сестра не любит будущего мужа, а жертвует собой ради благополучия семьи и, в большей степени, ради самого́ Раскольникова, он обманом проникает в квартиру старухи, убивает и грабит её, попутно убивая случайную свидетельницу в той же квартире.
Имея свою теорию о том, что люди делятся на обычных людей, плывущих по течению, и людей, подобных Наполеону, которым дозволено всё, Раскольников до убийства причисляет себя ко второй категории; однако после убийства обнаруживает, что в полной мере относится к первой.
Или
2)Когда мне исполнилось 7 лет ,в день рождения мне подарили книгу. она называлась сборник русских народных сказок.Книга была очень большая.Я захотела почитать эту книгу, но мама сказала , что я ещё не умею читать.Я заплакала , но это делу не Я стала ждать когда мне мама почитает книгу, но мама была занята.. Через некоторое время пришла сестра. Я ее попросила почитать мне . Она согласилась. Мы селе на диван , взяли книгу, и она начала читать..Книга была очень интересная там было много картинок.Мы дочитали книгу до конца. Сестра спросила какой сказка мне понравился больше всего. я ей ответила , что мне понравилась Крошечка Ховрошечка.
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.
1)Раскольников — бывший студент-юрист из Санкт-Петербурга, из-за нехватки средств вынужденный оставить учёбу в университете. Живёт крайне бедно.
«Он решился убить одну старуху, титулярную советницу, дающую деньги на проценты.
Старуха глупа, глуха, больна, жадна, берёт огромные проценты, зла и заедает чужой век, мучая у себя в работницах свою младшую сестру. „Она никуда не годна“, „для чего она живет?“, „Полезна ли она хоть кому-нибудь?“ и т. д.»[1].
«Даёт вчетверо меньше, чем стоит вещь, а процентов по пяти и даже по семи берёт в месяц и т. д.» («Преступление и наказание», часть I, глава VI).
На преступление, однако, не решается, пока не получает письмо от матери, в котором говорится о готовящемся бракосочетании его сестры с неким господином Лужиным. Понимая, что сестра не любит будущего мужа, а жертвует собой ради благополучия семьи и, в большей степени, ради самого́ Раскольникова, он обманом проникает в квартиру старухи, убивает и грабит её, попутно убивая случайную свидетельницу в той же квартире.
Имея свою теорию о том, что люди делятся на обычных людей, плывущих по течению, и людей, подобных Наполеону, которым дозволено всё, Раскольников до убийства причисляет себя ко второй категории; однако после убийства обнаруживает, что в полной мере относится к первой.
Или
2)Когда мне исполнилось 7 лет ,в день рождения мне подарили книгу. она называлась сборник русских народных сказок.Книга была очень большая.Я захотела почитать эту книгу, но мама сказала , что я ещё не умею читать.Я заплакала , но это делу не Я стала ждать когда мне мама почитает книгу, но мама была занята.. Через некоторое время пришла сестра. Я ее попросила почитать мне . Она согласилась. Мы селе на диван , взяли книгу, и она начала читать..Книга была очень интересная там было много картинок.Мы дочитали книгу до конца. Сестра спросила какой сказка мне понравился больше всего. я ей ответила , что мне понравилась Крошечка Ховрошечка.
Это мои 2 варианта ответа
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.