Картина художника Андрея Ивановича Иванова создавалась в период подъема патриотического движения в российском обществе. Дата написания картины – 1810 год. В обществе созрела готовность к историческим сюжетам на национальную тему, особый интерес вызывает собственное с его героическими страницами. За основу сюжета художник взял эпизод из летописи Нестора, повествующий об осаде Киева печенегами в 968 году и о хитром юноше, сумевшем пройти через вражескую орду и позвать на Спустя тысячу лет сложно установить истинность существования такого героя, но этот летописный юноша вдохновил не только Иванова на создание монументального полотна, но и других поэтов и писателей.
Картина выполнена в манере классицизма. В центре композиции – фигура обнаженного юноши. Художник использует прием светового выделения главного персонажа с целью противопоставить героя темным силам печенегов. Тело юноши изображено в традициях античных героев: классические пропорции, развитая мускулатура, характерный поворот головы. Юноша бежит босиком к Днепру, сжимая в руках уздечку. По легенде он знает язык печенегов и, пробираясь сквозь войско, ищет своего потерянного коня. Его цель – переплыть Днепр и позвать на войско союзников.
Мы видим юного киевлянина в движении, он уже достиг реки от вражеской стрелы. У его ног – умирающий печенег, сжимающий в предсмертной муке обломанный конец стрелы. Лицо врага выписано утрировано: широкое скуластое лицо, смуглая кожа, неопрятная борода. В противовес ему – лицо киевлянина: тонкие черты, гладкая чистая кожа, высокий лоб. Художник облагородил облик юноши, выполняющего важную миссию. Его тело обнажено не случайно, этот прием исполняет важную художественную задачу: делает героя беззащитным и уязвимым на фоне грозного оружия и доспехов врагов, тем самым вызывая у зрителя сопереживание к безоружному герою. Художник доносит до нас мысль, что настоящего героя невозможно остановить, для него нет препятствий, когда он должен выполнить долг по отношению к родному городу.
На заднем плане виднеются стены древнего Киева, в котором остались измученные осадой жители. Справа изображен целящийся в юношу вражеский стрелок, его предыдущая стрела поразила печенега. Настоящим символом темной враждебной и необузданной стихии является конь вороной масти, на фоне которого изображен наш герой. Символический алый шарф, прикрывающий юношу, свидетельствует о тех жертвах, которые будут принесены богу войны. Шарф волнами облегает фигуру киевлянина, подчеркивая ощущение стремительности его бега. Ему надо спешить, скоро рассвет и печенеги увидят его на водной глади реки.
Художнику удалось передать напряжение и динамизм момента и в то же время создать у зрителей ощущение гордости за славные страницы истории.
Дитячі роки Р. Бернса. (Р. Берне народився 25 січня 1759 р. в сім'ї бідного селянина Вільгельма Бернса. З 13 років ходив за плугом, а в 15 став незмінним помічником батька.)
II. Роки навчання. (Спочатку Роберта Бернса віддали до землемірної школи, а потім відправили на навчання до м. Ервіна. Окрім того, він збирав шотландські легенди, балади, вивчав рідну шотландську мову.)
III. Перші збірки віршів. (Берне рано почав писати вірші. Перша збірка побачила світ 1786 року. Жива, барвиста народна мова, теми віршів сподобалися публіці. Друга збірка теж мала успіх.)
IV. Тяжка праця на фермі. (На виручені гроші Берне купив невеличку ферму, згодом одружився. Поетові довелося багато працювати, щоб утримувати сім'ю.)
V. Байдужість суспільства. (У перервах між працею Берне писав вірші. Але поет, який працював фізично, швидко набрид світському товариству. І про нього забули.)
VI. Тяжка хвороба. (Виснажлива праця й нестатки похитнули здоров'я поета. У нього була тяжка форма ревматизму, яку лікарі не вміли лікувати. Берне повільно згасав.)
VII. Пам'ять про поета. (21 липня 1796 р. серце Бернса зупинилося. Йому було лише 37 років. Друзі Бернса зібрали для дружини та п'ятьох дітей значну суму грошей, щоб вони не знали злиднів. І лише багато років потому, коли слава про поета дійшла до столиці, король призначив удові Бернса пенсію. Але вона, вірна пам'яті свого чоловіка, відмовилася від цих грошей.)І. Дитячі роки Р. Бернса. (Р. Берне народився 25 січня 1759 р. в сім'ї бідного селянина Вільгельма Бернса. З 13 років ходив за плугом, а в 15 став незмінним помічником .
Картина выполнена в манере классицизма. В центре композиции – фигура обнаженного юноши. Художник использует прием светового выделения главного персонажа с целью противопоставить героя темным силам печенегов. Тело юноши изображено в традициях античных героев: классические пропорции, развитая мускулатура, характерный поворот головы. Юноша бежит босиком к Днепру, сжимая в руках уздечку. По легенде он знает язык печенегов и, пробираясь сквозь войско, ищет своего потерянного коня. Его цель – переплыть Днепр и позвать на войско союзников.
Мы видим юного киевлянина в движении, он уже достиг реки от вражеской стрелы. У его ног – умирающий печенег, сжимающий в предсмертной муке обломанный конец стрелы. Лицо врага выписано утрировано: широкое скуластое лицо, смуглая кожа, неопрятная борода. В противовес ему – лицо киевлянина: тонкие черты, гладкая чистая кожа, высокий лоб. Художник облагородил облик юноши, выполняющего важную миссию. Его тело обнажено не случайно, этот прием исполняет важную художественную задачу: делает героя беззащитным и уязвимым на фоне грозного оружия и доспехов врагов, тем самым вызывая у зрителя сопереживание к безоружному герою. Художник доносит до нас мысль, что настоящего героя невозможно остановить, для него нет препятствий, когда он должен выполнить долг по отношению к родному городу.
На заднем плане виднеются стены древнего Киева, в котором остались измученные осадой жители. Справа изображен целящийся в юношу вражеский стрелок, его предыдущая стрела поразила печенега. Настоящим символом темной враждебной и необузданной стихии является конь вороной масти, на фоне которого изображен наш герой. Символический алый шарф, прикрывающий юношу, свидетельствует о тех жертвах, которые будут принесены богу войны. Шарф волнами облегает фигуру киевлянина, подчеркивая ощущение стремительности его бега. Ему надо спешить, скоро рассвет и печенеги увидят его на водной глади реки.
Художнику удалось передать напряжение и динамизм момента и в то же время создать у зрителей ощущение гордости за славные страницы истории.
Дитячі роки Р. Бернса. (Р. Берне народився 25 січня 1759 р. в сім'ї бідного селянина Вільгельма Бернса. З 13 років ходив за плугом, а в 15 став незмінним помічником батька.)
II. Роки навчання. (Спочатку Роберта Бернса віддали до землемірної школи, а потім відправили на навчання до м. Ервіна. Окрім того, він збирав шотландські легенди, балади, вивчав рідну шотландську мову.)
III. Перші збірки віршів. (Берне рано почав писати вірші. Перша збірка побачила світ 1786 року. Жива, барвиста народна мова, теми віршів сподобалися публіці. Друга збірка теж мала успіх.)
IV. Тяжка праця на фермі. (На виручені гроші Берне купив невеличку ферму, згодом одружився. Поетові довелося багато працювати, щоб утримувати сім'ю.)
V. Байдужість суспільства. (У перервах між працею Берне писав вірші. Але поет, який працював фізично, швидко набрид світському товариству. І про нього забули.)
VI. Тяжка хвороба. (Виснажлива праця й нестатки похитнули здоров'я поета. У нього була тяжка форма ревматизму, яку лікарі не вміли лікувати. Берне повільно згасав.)
VII. Пам'ять про поета. (21 липня 1796 р. серце Бернса зупинилося. Йому було лише 37 років. Друзі Бернса зібрали для дружини та п'ятьох дітей значну суму грошей, щоб вони не знали злиднів. І лише багато років потому, коли слава про поета дійшла до столиці, король призначив удові Бернса пенсію. Але вона, вірна пам'яті свого чоловіка, відмовилася від цих грошей.)І. Дитячі роки Р. Бернса. (Р. Берне народився 25 січня 1759 р. в сім'ї бідного селянина Вільгельма Бернса. З 13 років ходив за плугом, а в 15 став незмінним помічником .