В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Х
Химия
Д
Другие предметы
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
М
Музыка
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
У
Українська література
Р
Русский язык
Ф
Французский язык
П
Психология
О
Обществознание
А
Алгебра
М
МХК
Г
География
И
Информатика
П
Право
А
Английский язык
Г
Геометрия
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История

Нужно написать план статьи о Р. Гамзатове: "Маленькая Авария. Страна суровой судьбы. Край древний, как само время. Дагестан — Страна гор — так называют свою родину сами горцы. Авария — самая недоступная ее часть. В Дагестане зарегистрировано 33 местных народности, с десятью разнообразными языками, наречиями (аварцы, даргинцы, лакцы, лезгины, ногайцы, таты, чеченцы и др.).

Слово в горах было издавна реальной силой. Расулу Гамзатову было одиннадцать лет, когда он сочинил свое первое стихотворение. Поэзия начинается с удивления. Если с удивления начинается поэзия, то оно почти всегда заставляет читателя поверить, что поразившее поэта явление не было случайным и заключает в себе глубокий смысл...

Ребенком Расул жадно впитывал в себя звуки и краски окружающего. Традиции национального уклада горцев, старинные легенды и народные песни, влияние русской культуры — вот что питало музу Расула Гамзатова. Он с детства не был предубежден против других наций, других культур. Мальчиком почувствовал бережное отношение к слову. За крепостной стеной — школа, где он учился, куда пришел учителем, отсюда ушел с аварским передвижным театром по аулам. В Аварии вышла первая книга стихов Расула Гамзатова «Любовь вдохновенная и гнев огненный». Большое значение для формирования поэтического таланта Гамзатова имела учеба в Литературном институте в Москве. Дружба с русскими поэтами дала Ра-сулу и переводчиков (Н. Гребнев, Я. Козловский и др.). В то же время многие дагестанские поэты взяли за образец работу Гамзатова по переводам русской классики («Медный всадник», «Полтава» Пушкина, стихотворения Лермонтова, Маяковского).

Главным для Расула Гамзатова всегда оставалась правда, духовная жизнь народа. Поэт пишет, что если кому он и кланялся, то только цветам весной. Желание приносить пользу людям, желание участвовать в общем деле — это приметы активной позиции Гамзатова. Для него становятся важными вечные темы и проявление в них нового, современного. В возвращении к истокам есть и черты «личного» времени, зрелость собственного возраста («Я вновь пришел сюда и сам не верю...»), по-особому осмысляется тема тоски по Родине («Опять за спиною родная земля...»). Он открыл горцам русскую традицию гуманизма. Одно из наиболее сильных стихотворений Гамзатова — «Родной язык»:

Кого-то исцеляет от болезней
Другой язык, но мне на нем не петь,
И если завтра мой язык исчезнет,
То я готов сегодня умереть.

(«Родной язык», перевод Н. Гребнева)

Шестидесятые годы в поэзии Гамзатова отмечены пристальным вниманием к духовной жизни своего народа, миру души человека. В книге «Высокие звезды» мы впервые находим новые жанры — восьмистишия и надписи. Для творчества Расула Гамзатова характерен сплав вековых традиций с тем новым, что пришло в горы, распахнув неоглядные дали перед его народом. Мир стал бы совершенней, говорит поэт, если бы следовал обычаям и древним, и новым, лишь бы они были добрыми."

Стихотворения:

* * *
Земля как будто стала шире.
И тем горжусь, что в наши дни
Все больше в неспокойном мире
Моей становится родни.
(«О моей родине», перевод Я.Козловского)

Из цикла «Восьмистишия»1

* * *
Опять за спиною родная земля,
И снова чужая земля за рекою,
Граница отчизны — не лес, не поля.
Граница отчизны — граница покоя.
Но вновь возвращаюсь я издалека,
Друзьям пожимаю горячие руки,
Граница отчизны — не мост, не река.
Граница отчизны — граница разлуки.

* * *
Я вновь пришел сюда и сам не верю.
Вот класс, где я учился первый год.
Сейчас решусь, сейчас открою двери.
Захватит дух, и сердце упадет.
И босоногий мальчик, мне знакомый,
Встав со скамьи, стоявшей в том году,
Навстречу побежит ко мне, седому.
И этой встречи я боюсь и жду."

ответить развёрнуто на вопрос:
"О чем приведенные в вашем учебнике стихотворения Гамзатова? Какие общие для мировой поэзии темы в своих стихотворениях развивает поэт?"

Заранее благодарю! :) ​

Показать ответ
Ответ:
Bog5635545
Bog5635545
06.05.2023 13:35

Павло Глазовий народився ЗО серпня 1922 року в так званому історичному козацькому Дикому полі у смт Новоскалювата (тодішня Кіровоградщина) Миколаївської області у родині хлібороба. Його предки носили козацьке прізвище Окань. Але, напевно, хтось із багатого роду змінив його з «ока» на «глаз», щоб отримати якісь привілеї. Існує версія, що слово «Окань» пов'язане з мірою довжини в Київській Русі.
11-річним хлопчаком Павло пережив голодомор. У страшний час геноциду української нації помер і його рідний молодший брат.
Після восьмирічки закінчив педучилище в Новомосковську Дніпропетровської області, мріяв бути учителем української мови. Один рік попрацював учителем молодших класів. В армію пішов добровольцем, адже тоді забирали із ВНЗ після першого курсу, тому він вирішив не переривати навчання, та й вступити до інституту демобілізованому солдату було значно легше. Це його і врятувало, бо з початком війни мав кваліфікацію авіаційного механіка, закінчивши школу сержантів-старшин, отримав звання сержанта.
Згодом потрапив у блокадний Ленінград, нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда». Звичайно, солдатам давали більший пайок, ніж цивільному населенню, але набідувалися й вони добряче. Після блокади Павло став недобачати на ліве око, у нього був ледь помітний крововилив, а в окулярах на тому боці — сильніше скельце. Це — наслідок незначного опіку під час рятування дітей із підвалів, що не добігли до катакомб, адже недалеко у склад боєприпасів потрапила бомба.
І після всього пережитого молодий юнак, викоханий українським степом, не замикається в собі, не черкає пером, описуючи трагічні сторінки воєнних лихоліть, а створює сатиричні та гумористичні твори, народні усмішки, фейлетони, а згодом, вже будучи знаменитим, писатиме репризи для цирку, авторські діалоги для популярних Штепселя й Тарапуньки.
Вищу освіту Павло здобув у Київському педагогічному інституті (1950 р.). З 1950 по 1961 р. працював заступником редактора журналу «Перець», згодом — заступником головного редактора журналу «Мистецтво».
Був членом Спілки письменників України з 1968 р. Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 6 книжок для дітей. Заслужений діяч мистецтв України (1993). Нагороджений Орденом «За заслуги» III ступеня (1997).
Помер Павло Глазовий 2004 р.
Його гумористичні та сатиричні твори, особливо народні усмішки, знають мільйони українців по обидва боки океану. Життя письменника було сповнене болю за рідну землю, її природу, мову, історію, мистецтво... Постать визначного українського сміхованця Павла Прокоповича Глазового ще розкриється своєю багатогранністю в майбутніх дослідженнях науковців-критиків. У виконанні маститих та молодих артистів естради, що працюють у розмовному жанрі, заграє новими барвами його творчий доробок. Він був лауреатом Літературної премії імені Остапа Вишні, проте не став чомусь ще за життя «шевченківським лауреатом». Можливо, цей заслужений титул біля імені видатного українця незабаром допишуть, проте вже посмертно

0,0(0 оценок)
Ответ:
настя7585
настя7585
20.08.2021 01:04
Защитник Сталинграда

[Алексей Сурков]

В зное заводы, дома, вокзал.
Пыль на крутом берегу.
Голос Отчизны ему сказал:
“Город не сдай врагу!”

Верный присяге русский солдат,
Он защищал Сталинград.
Гулко катился в кровавой мгле
Сотой атаки вал,

Злой и упрямый, по грудь в земле,
Насмерть солдат стоял.
Знал он, что нет дороги назад –
Он защищал Сталинград.

Сто пикировщиков выли над ним
В небе, как огненный змей,
Он не покинул окопа, храним
Верностью русской своей.

Меж обгорелых черных громад
Он защищал Сталинград.
Танк на него надвигался, рыча.
Мукой и смертью грозил.

Он, затаившись в канаве, сплеча
Танки гранатой разил.
Пулю – за пулю. Снаряд – за снаряд.
Он защищал Сталинград.

Смерть подступала к нему в упор.
Сталью хлестала тьма.
Артиллерист, пехотинец, сапер –
Он не сошел с ума.

Что ему пламя гиены, ад?..
Он защищал Сталинград.
Просто солдат, лейтенант, генерал –
Рос он в страде боевой.

Там, где в огне умирает металл,
Он проходил живой.
Сто изнурительных дней подряд
Он защищал Сталинград.

Время придет – рассеется дым.
Смолкнет военный гром.
Шапку снимая при встрече с ним,
Скажет народ о нем:
- Это железный русский солдат,
Он защищал Сталинград.
0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Литература
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота