Весь він був створений для бранної тривоги. М. В. Гоголь
Запорозька Січ... Це не тільки місце. Це втілення мрії українського народу про вільне життя, про бойові подвиги. Це царство волі й рівності. Це вільна республіка, у якій живуть люди широкого розмаху душі, абсолютно вільні й рівні. Тут виховуються вільні, мужні характери, для яких немає нічого вищого за інтереси народу, за волю й незалежність Вітчизни.
Такою я побачив Запорозьку Січ у повісті М. В. Гоголя "Тарас Бульба". Втіленням духу запорозького козацтва є Тарас Бульба — головний герой повісті.
Тарас був "один з корінних, старих полковників". Він любив просте похідне життя запорожців. Чисте поле та добрий кінь — от і все, що йому потрібно. Побачившись після довгої розлуки із синами, Тарас назавтра ж поспішає з ними на Січ, до козаків. Суворий, вимогливий, Тарас Бульба й синів своїх виховує суворо, за законами Запорозької Січі. Для нього головне, щоб його сини "воювали хоробро, захищали б завжди честь лицарську, щоб стояли завжди за віру Христову".
Сам Тарас Бульба веде життя, повне негод і небезпек. Ходив він у бойові походи й проти турків, і проти ляхів. Він нещадно карає польських магнатів і захищає пригноблених і знедолених. Це людина величезної волі й великого розуму, тому запорожці обирають його отаманом. Зворушливо й дбайливо ставиться він до своїх товаришів. Перед боєм він захотів висловити все, що було на серці, і звернувся до козаків з промовою, у якій сказав: "Немає уз святіше товариства!" Він мудрий і досвідчений ватажок козачого війська, тому перед боєм хоче зміцнити волю й віру запорожців, щоб міцно вони стояли, захищаючи рідну землю. За Російську землю, за православну віру, за Січ і бойове товариство закликає він стояти до кінця.
Пушкин описал Пугачева очень разносторонним человеком. Пугачев с одной стороны злой,беспощадный человек. А с другой он добрый понимающий и совсем не злой. Только Гринев понимал Пугачева. Поддержал его в последнюю минуту-минуту казни. «Не приведи Бог видеть Русский бунт, бесмысленный и беспощадный.»(А.С. Пушкин.) на самом деле русский бунт был самый жестокий,несправедливый беспощадный. Пушкин передает все чувства этого бунта как в повести Капитанская Дочка так и в описании походов Пугачева.
Весь він був створений для бранної тривоги. М. В. Гоголь
Запорозька Січ... Це не тільки місце. Це втілення мрії українського народу про вільне життя, про бойові подвиги. Це царство волі й рівності. Це вільна республіка, у якій живуть люди широкого розмаху душі, абсолютно вільні й рівні. Тут виховуються вільні, мужні характери, для яких немає нічого вищого за інтереси народу, за волю й незалежність Вітчизни.
Такою я побачив Запорозьку Січ у повісті М. В. Гоголя "Тарас Бульба". Втіленням духу запорозького козацтва є Тарас Бульба — головний герой повісті.
Тарас був "один з корінних, старих полковників". Він любив просте похідне життя запорожців. Чисте поле та добрий кінь — от і все, що йому потрібно. Побачившись після довгої розлуки із синами, Тарас назавтра ж поспішає з ними на Січ, до козаків. Суворий, вимогливий, Тарас Бульба й синів своїх виховує суворо, за законами Запорозької Січі. Для нього головне, щоб його сини "воювали хоробро, захищали б завжди честь лицарську, щоб стояли завжди за віру Христову".
Сам Тарас Бульба веде життя, повне негод і небезпек. Ходив він у бойові походи й проти турків, і проти ляхів. Він нещадно карає польських магнатів і захищає пригноблених і знедолених. Це людина величезної волі й великого розуму, тому запорожці обирають його отаманом. Зворушливо й дбайливо ставиться він до своїх товаришів. Перед боєм він захотів висловити все, що було на серці, і звернувся до козаків з промовою, у якій сказав: "Немає уз святіше товариства!" Він мудрий і досвідчений ватажок козачого війська, тому перед боєм хоче зміцнити волю й віру запорожців, щоб міцно вони стояли, захищаючи рідну землю. За Російську землю, за православну віру, за Січ і бойове товариство закликає він стояти до кінця.
Пушкин описал Пугачева очень разносторонним человеком. Пугачев с одной стороны злой,беспощадный человек. А с другой он добрый понимающий и совсем не злой. Только Гринев понимал Пугачева. Поддержал его в последнюю минуту-минуту казни. «Не приведи Бог видеть Русский бунт, бесмысленный и беспощадный.»(А.С. Пушкин.) на самом деле русский бунт был самый жестокий,несправедливый беспощадный. Пушкин передает все чувства этого бунта как в повести Капитанская Дочка так и в описании походов Пугачева.
Объяснение: