Нужно решить тест.Даю 25б.
Літературне читання
Робота з текстом
КМІТЛИВИЙ ГОРОБЕЦЬ (Олег Буцень)
Узимку і птахи, і звірі ближче до житла людини туляться. Бо важко в
цю пору прогодуватись у лісі чи полі. Покинув ліс і горобець-сірячок, теж
до людей подався.
Зразу за лісом вулиця починалась. Ошатні будиночки стоять за
невисокою дерев'яною огорожею. Бачить горобець: з одного вікна палиця
стримить, з кінця її нитка звисає, на ній — вузлик, якась їжа в марлю
загорнута. І синиці тут клопочуться. Сів горобець поряд на дереві, міркує:
як би й собі підживитись? Добре синицям, їм, бач, яка шана:
підгодовують, — їжте на здоров'я! А для горобців ніхто й пальцем не
ворухне. Мовляв, хай самі себе обслуговують.
Ось одна синиця до вузлика підлетіла, почепилась. Нитка то
закручується, то розкручується. А синиця й не зважає, довбає собі той
вузлик та й годі. Під'їла трохи, відлетіла, на гілку сіла. Одразу друга
синиця почепилася за вузлик. Гойдається, як акробат, униз головою
висить, дзьобає. А потім синиці знов помінялися місцями: перша снідає,
друга на гілці дзьоб чистить, чепуриться, своєї черги чекає. Дивився на
синиць горобець, а самому так їсти хочеться!
Не витримав бідолаха, стриб з дерева — і до нитки. Крутиться перед
ним нитка, не поступається йому синиця місцем. І друга прилетіла, теж
заважає, метушиться. Потріпотів крильцями горобець і знов на гілку
ялиці сів, зажурився.
Коли раптом під деревом собака як гавкне! Полохливі синички пурх —
і нема, злякалися. А горобець оглядівся, — що йому собака, коли їсти
хочеться, аж в очах темніє, — і до вузлика першим підлетів. Ох і смачно у
таку холоднечу проковтнути шматочок сиру! Та не встиг як слід
поласувати, аж тут знову синиці. Прогнали горобця.
Сів горобець на гілці, щось міркує, голівкою крутить. Тоді як цвірінькне
зненацька, як пурхне! Синиць наче вітром здмухнуло. А горобець
недалеко відлетів. Бачить, нема синичок— він мерщій до годівниці. Їсть,
поспішає, поки наполохані синиці не вернулись.
Ось так і піддурив синичок голодний горобець. Тепер і мороз не
страшний. Підживився трохи.
Виконай завдання:
1. Від чийого імені ведеться розповідь у творі?
А Від імені горобця.
Б Від імені синичок.
В Від імені автора.
2. Чому журився горобчик?
А Боявся собаки.
Б Не міг підступитися до годівнички-гойдалки.
В Не міг подружитися із синичками.
3. Завдяки чому горобчикові вдалося підживитися?
А Завдяки своїй спритності.
Б Завдяки своїй працьовитості.
В Завдяки своїй кмітливості.
4. Оповідання – це:
А Народний або літературний твір про вигадані, часто
фантастичні події.
Б Невеликий за розміром розповідний художній твір про одну
чи кілька подій у житті людей, тварин.
В Поетичний твір, поділений на рядки, які римуються.
5. Поясни значення виразів:
Ніхто й пальцем не ворухне – … .
Їсти хочеться, аж в очах темніє – … .
6. Запропонуй свій заголовок до цього твору.
7. Склади план до оповідання.
8. Чого, на твою думку, навчає цей твір? Запиши.
Дякую за співпрацю, будьте здорові!
История персонажа
Евгений Онегин — герой одноименного романа в стихах, созданного Александром Пушкиным. Персонаж стал одним из наиболее ярких, колоритных типажей русской классической литературы. В характере героя сливаются драматические переживания, цинизм, ироническое восприятие мира. Линия взаимоотношений с Татьяной Лариной раскрыла внутренний мир героя, обнажив слабые и сильные стороны дворянина.
История создания персонажа
Русский классик приступил к работе над сочинением в 1823 году, находясь в ссылке в Кишиневе. К тому времени в творчестве Пушкина наметился отход от романтических традиций — автор обратился к реалистической манере письма. В романе описываются события с 1819 по 1825 годы, поздний период правления императора Александра I. Критик Виссарион Белинский назвал пушкинское произведение «энциклопедией русской жизни». Действующие лица стихотворного произведения достоверно изображают социальные слои — дворянство, помещичество, крестьянство, — характерные для начала XIX века, а атмосфера этого времени передана с невероятной точностью.
В Послании Восточных патриархов о православной вере о первородном грехе сказано следующее: «А бременем и следствиями падения мы называем не самый грех (как-то: нечестие, богохульство, убийство, ненависть, и все прочее, происходящее от злого человеческого сердца), но удобопреклонность ко греху … Хотя слово “грех” употребляется здесь в переносном смысле и свидетельствует о болезненном состоянии человеческой природы, но не означает какой-либо нашей личной виновности. Мы виновны за свои личные грехи и ту греховную страстность, которая возникает в нас за невоздержание наше»