Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
а попробуй составить свой словарь с таким же охватом - поймёшь, тем более, что составлением подобных словарей занимаются целые институты, а он сделал это один!
В течение 55 лет Владимир Иванович Даль собирал слова, пословицы, поговорки, меткие выражения, которые вошли в "Толковый словарь живого великорусского языка". . "Патриотическим подвигом подлинного народолюбца" назвал академик В. В. Виноградов созданный Далем "Толковый словарь… ", который вошел в историю русской культуры как энциклопедия народной жизни, стал настольной книгой для каждого образованного человека.
После выхода первого издания "Толкового словаря" Даль продолжал совершенствовать свое детище – вносил новые слова, исправлял допущенные ошибки, улучшал и дополнял толкования. Уже во втором издании оказалось почти пять тысяч поправок и дополнений – оно вышло посмертно в 1880-1882 гг. И, наконец, третье, дополненное издание, вышедшее в начале ХХ века под редакцией русского языковеда профессора Бодуэна де Куртенэ, одного из основателей морфологии, оказавшего огромное влияние на развитие языкознания. Оно стало бессмертным творением двух великих языковедов. Кстати, последнее издание Словаря (1998 г.) является повторением третьего издания, никаких изменений в него не внесено.
Толковый словарь – далеко не единственный вклад В. И. Даля в русскую культуру. Им собрано более 30 тысяч "Пословиц русского народа", написаны повести и рассказы, составившие 10 томов Полного собрания сочинений, "Очерки русской жизни", произведения для детей, стихи. Около тысячи записанных им сказок гениальный языковед безвозмездно передал Афанасьеву, автору "Народных русских сказок".
Интересы Даля были поистине безграничны. Он написал учебники ботаники и зоологии, высоко оцененные естествоиспытателями и педагогами. В 1838 г. Петербургская Академия наук "в изъявление уважения своего к заслугам" избирает В. И. Даля членом-корреспондентом по отделению естественных наук.
У Даля нередко спрашивали, кем он себя считает – датчанином или русским. Ведь он – выходец из семьи датчанина. Его отец принял русское подданство в 1799 г. и стал гражданином государства Российского. В. И. Даль считал себя русским: "Кто на каком языке думает, тот к тому народу и принадлежит. Я думаю по-русски".
Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
https://ukrtvory.ru/mo%D1%97-rozdumi-nad-romanom-zlochin-i-kara.html
а попробуй составить свой словарь с таким же охватом - поймёшь, тем более, что составлением подобных словарей занимаются целые институты, а он сделал это один!
В течение 55 лет Владимир Иванович Даль собирал слова, пословицы, поговорки, меткие выражения, которые вошли в "Толковый словарь живого великорусского языка". . "Патриотическим подвигом подлинного народолюбца" назвал академик В. В. Виноградов созданный Далем "Толковый словарь… ", который вошел в историю русской культуры как энциклопедия народной жизни, стал настольной книгой для каждого образованного человека.
После выхода первого издания "Толкового словаря" Даль продолжал совершенствовать свое детище – вносил новые слова, исправлял допущенные ошибки, улучшал и дополнял толкования. Уже во втором издании оказалось почти пять тысяч поправок и дополнений – оно вышло посмертно в 1880-1882 гг. И, наконец, третье, дополненное издание, вышедшее в начале ХХ века под редакцией русского языковеда профессора Бодуэна де Куртенэ, одного из основателей морфологии, оказавшего огромное влияние на развитие языкознания. Оно стало бессмертным творением двух великих языковедов. Кстати, последнее издание Словаря (1998 г.) является повторением третьего издания, никаких изменений в него не внесено.
Толковый словарь – далеко не единственный вклад В. И. Даля в русскую культуру. Им собрано более 30 тысяч "Пословиц русского народа", написаны повести и рассказы, составившие 10 томов Полного собрания сочинений, "Очерки русской жизни", произведения для детей, стихи. Около тысячи записанных им сказок гениальный языковед безвозмездно передал Афанасьеву, автору "Народных русских сказок".
Интересы Даля были поистине безграничны. Он написал учебники ботаники и зоологии, высоко оцененные естествоиспытателями и педагогами. В 1838 г. Петербургская Академия наук "в изъявление уважения своего к заслугам" избирает В. И. Даля членом-корреспондентом по отделению естественных наук.
У Даля нередко спрашивали, кем он себя считает – датчанином или русским. Ведь он – выходец из семьи датчанина. Его отец принял русское подданство в 1799 г. и стал гражданином государства Российского. В. И. Даль считал себя русским: "Кто на каком языке думает, тот к тому народу и принадлежит. Я думаю по-русски".