Главные герои повести Быкова - взвод солдат, которых оставили на железнодорожном переезде прикрывать отступление своего полка. Им предстояло стать заслоном и дать возможность основным силам без потерь уйти дальше, к линии фронта и не попасть в окружение.
Карпенко — был командиром взвода. Его фигура как нельзя лучше подходила к его званию - коренастый, широкоплечий, решительный, сильный. Карпенко понимал, как важно выглядеть в глазах подчинённых уверенным человеком и поэтому, старательно скрывал то, если в чём-либо не был уверен. Подчинённые должны видеть знающего и опытного начальника и подчинятся его приказам.
Журдену захотілося стати аристократом, уподібнитися знатним панам. Коли прийшов учитель філософії, Журден зрадів — кому як не філософові надоумити тих, що б'ються. Той охоче узявся за діло примирення: згадав Сенеку, застеріг супротивників від гніву, що принижує людську гідність, порадив зайнятися філософією, цією найпершою з наук… Отут він переборщив. Його стали бити разом усі три вчителі.
Побитий, але все-таки без каліцтв, учитель філософії зрештою зміг приступити до уроку. Оскільки Журден відмовився займатися як логікою — слова там вже надто хитромудрі, — так і етикою — до чого йому наука зменшувати пристрасті, якщо однаково, коли вже розійдеться, ніщо його не зупинить, — учений чоловік став відкривати йому таємниці правопису.
Практикуючись у вимові голосних звуків, Журден радів, як дитина, але коли перші захоплення минули, він розкрив учителеві філософії великий секрет: він, Журден, закоханий у якусь великосвітську даму, і йому потрібно написати цій дамі записочку. Для філософа це була дрібниця, однак Журден попросив його обійтися прози й віршів. Чи знав поважний буржуа, що тут його очікувало одне з найбільш приголомшливих у житті відкриттів — виявляється, коли він кричав служниці: «Ніколь, подай туфлі й нічний ковпак», з вуст його, подумати тільки, виходила найчистіша проза!
Утім, і в області словесності Журден був усе-таки таки не ликом шитий — хоч як силувався вчитель філософії, йому не вдалося поліпшити складений Журденом текст: «Прекрасна маркізо! Ваші прекрасні очі обіцяють мені смерть од любові».
Главные герои повести Быкова - взвод солдат, которых оставили на железнодорожном переезде прикрывать отступление своего полка. Им предстояло стать заслоном и дать возможность основным силам без потерь уйти дальше, к линии фронта и не попасть в окружение.
Карпенко — был командиром взвода. Его фигура как нельзя лучше подходила к его званию - коренастый, широкоплечий, решительный, сильный. Карпенко понимал, как важно выглядеть в глазах подчинённых уверенным человеком и поэтому, старательно скрывал то, если в чём-либо не был уверен. Подчинённые должны видеть знающего и опытного начальника и подчинятся его приказам.
Побитий, але все-таки без каліцтв, учитель філософії зрештою зміг приступити до уроку. Оскільки Журден відмовився займатися як логікою — слова там вже надто хитромудрі, — так і етикою — до чого йому наука зменшувати пристрасті, якщо однаково, коли вже розійдеться, ніщо його не зупинить, — учений чоловік став відкривати йому таємниці правопису.
Практикуючись у вимові голосних звуків, Журден радів, як дитина, але коли перші захоплення минули, він розкрив учителеві філософії великий секрет: він, Журден, закоханий у якусь великосвітську даму, і йому потрібно написати цій дамі записочку. Для філософа це була дрібниця, однак Журден попросив його обійтися прози й віршів. Чи знав поважний буржуа, що тут його очікувало одне з найбільш приголомшливих у житті відкриттів — виявляється, коли він кричав служниці: «Ніколь, подай туфлі й нічний ковпак», з вуст його, подумати тільки, виходила найчистіша проза!
Утім, і в області словесності Журден був усе-таки таки не ликом шитий — хоч як силувався вчитель філософії, йому не вдалося поліпшити складений Журденом текст: «Прекрасна маркізо! Ваші прекрасні очі обіцяють мені смерть од любові».