О ком из героев романа говорится в этом отрывке? «Он казался лет пятидесяти; смуглый цвет лица его показывал, что оно давно знакомо с закавказским солнцем, и преждевременно поседевшие усы не соответствовали его твердой походке и бодрому виду».
Одним з найбільш знаменитих віршів Блока є вірш «Незнайома», що відноситься до другого періоду творчості О. Блока. Він фактично розділений на дві смислові частини, що протиставляються один одному. У першій частині поет малює малоприємну картину якогось міста: Щовечора над ресторанами, Де шал гарячий не приглух, Правує окриками п’яними Весни хмільний і тлінний дух. Через ці рядки він показує, як порожній світ, повний смороду, що все не має жодного сенсу. І, швидше, тут йдеться не про конкретний ресторан, а про навколишній світ загалом, про людей, про «пияк з очима кроликів», про безвихідь і дикість життя. А в небі, все схопивши позирком, Байдуже скривлюється диск. Конфлікт у вірші О. Блока «Незнайома» подається через призму романтичної іронії і становить основу сюжету. Дійсність у цій поезії — це світ обивателів, що гайнують свої дні у трясовині затишку, пияцтва, фліртів. Ця реальність представлена у вірші у двох замальовках: дачне передмістя та задушливе приміщення ресторану. Але цієї похмурої, можна навіть сказати, повної песимізму картині, протистоїть наступна частина вірша, де з’являється Вона – таємнича Незнайомка. Вона повільно йде між п’яними, І все зажурена, одна, Духами дишачи й туманами, Сідає мовчки край вікна. Саме в чадному ресторані з’являється Незнайома — загадкова красуня, що заволоділа серцем ліричного героя. Її образ оповитий чарівним серпанком, риси обличчя та обрис фігури невизначені, туманні, розмиті, ніби з «нетутешнього» світу, тому ліричний герой бачить «берег зачарований і чарами пойняту даль». Образ Незнайомої переростає межі образу земної жінки. Вона символізує містичний ідеал жіночої краси, пов’язаний з ідеєю Вічної Жіночності, самої гармонії. Виникаючи на межі реальності та марення, образ Незнайомої в завершальній частині вірша розпадається на окремі фрагменти. Отже, вірш «Незнайома» – один з найкрасивіших за своєю поетичністю й один з найглибших віршів Олександра Блока. Він відноситься до циклу Страшний світ, де поет висловлював всю тугу, відчай і безвихідь цього світу. І саме проти цього відчуття він і повставав у своїх віршах, воістину нездатних залишити байдужою жодну людину. Віршовий розмір “Незнайома” Блок Вірш написаний двоскладовим ямбом (тобто наголос падає на парні склади). Автором вдало використовується перехресна рима АбАб (римуються рядки йдуть по черзі)
Какие здесь есть ретрадационные приемы: эпитеты, сравнения итд "Друг, о страданиях ты мне напомнил, какие тогда мы, -
Неукротимые в силе ахейцы, - в краю том терпели,
105 Частью, когда на судах, предводимые сыном Пелея,
Мы за добычей по мглисто-туманному морю носились,
Частью, когда пред великой Приамовой Троей с врагами
Яростно бились. Из наших в то время все лучшие пали.
Там Аякс многомощный лежит, лежит Ахиллес там,
110 Там же Патрокл, как советчик бессмертному богу подобный,
Там же мой сын дорогой Антилох, безупречный и сильный,
Больше блиставший всего, как боец и бегун быстроногий.
Кроме того, мы немало и бедствий других претерпели, -
Кто из людей земнородных про все рассказать тебе смог бы?
115 Если бы пять. даже лет, даже шесть ты у нас оставался,
Чтоб расспросить, сколько бед мы, ахейцы, тогда претерпели, -
Раньше б ты в землю вернулся родную, наскучив рассказом.
Девять трудились мы лет, чтобы их погубить, вымышляя
Хитростей много. Насилу Кронид нам послал окончанье. <…>
Нестор старик, увидавши глазами, пришел в изумленье,
Руку взял Телемаха, по имени назвал и молвил:
375 "Вижу я, милый, что ты не худой человек, не ничтожный,
Если тебе, молодому такому, сопутствуют боги.
Был это здесь не иной из богов, на Олимпе живущих,
Как многославная дочь Эгиохова Тритогенея,
Так же отца твоего отличавшая между ахейцев.
380 Будь благосклонна, Афина, ко мне и хорошую славу
Дай мне, и детям моим, и чести достойной супруге!
Широколобую в жертву тебе годовалую телку
Я принесу, под ярмом не бывавшую в жизни ни разу.
Позолотив ей рога, я тебе принесу ее в жертву".
385 Так говорил он молясь. И его услыхала Афина.
Кончив, пошел во главе сыновей и зятьев своих Нестор,
Славный наездник геренский, в красиво построенный дом свой.
После того же как в Несторов дом достославный вступили,
Все по порядку они разместились на креслах и стульях.
390 Старец тогда намешал в кратере вино для прибывших.
Сладкое это вино, десять лет уж стоявшее в бочке,
Ключница только что вскрыла, раскутав и снявши покрышку.
Это вино замешал он в кратере и долго молился
Дочери Зевса Афине, творя возлиянья. Свершили
395 Их и другие; и, выпив, как духу их пожелалось,
Все поднялись и для сна по жилищам своим разошлися.
В доме, однако, своем ночевать Телемаха оставил
Нестор, наездник геренский, пилосских мужей повелитель,
Под колоннадою гулко звучащей в сверленой кровати.
400 Рядом лег Писистрат, властитель мужей, копьеборец,
Объяснение:
Какие здесь есть ретрадационные приемы: эпитеты, сравнения итд "Друг, о страданиях ты мне напомнил, какие тогда мы, -
Неукротимые в силе ахейцы, - в краю том терпели,
105 Частью, когда на судах, предводимые сыном Пелея,
Мы за добычей по мглисто-туманному морю носились,
Частью, когда пред великой Приамовой Троей с врагами
Яростно бились. Из наших в то время все лучшие пали.
Там Аякс многомощный лежит, лежит Ахиллес там,
110 Там же Патрокл, как советчик бессмертному богу подобный,
Там же мой сын дорогой Антилох, безупречный и сильный,
Больше блиставший всего, как боец и бегун быстроногий.
Кроме того, мы немало и бедствий других претерпели, -
Кто из людей земнородных про все рассказать тебе смог бы?
115 Если бы пять. даже лет, даже шесть ты у нас оставался,
Чтоб расспросить, сколько бед мы, ахейцы, тогда претерпели, -
Раньше б ты в землю вернулся родную, наскучив рассказом.
Девять трудились мы лет, чтобы их погубить, вымышляя
Хитростей много. Насилу Кронид нам послал окончанье. <…>
Нестор старик, увидавши глазами, пришел в изумленье,
Руку взял Телемаха, по имени назвал и молвил:
375 "Вижу я, милый, что ты не худой человек, не ничтожный,
Если тебе, молодому такому, сопутствуют боги.
Был это здесь не иной из богов, на Олимпе живущих,
Как многославная дочь Эгиохова Тритогенея,
Так же отца твоего отличавшая между ахейцев.
380 Будь благосклонна, Афина, ко мне и хорошую славу
Дай мне, и детям моим, и чести достойной супруге!
Широколобую в жертву тебе годовалую телку
Я принесу, под ярмом не бывавшую в жизни ни разу.
Позолотив ей рога, я тебе принесу ее в жертву".
385 Так говорил он молясь. И его услыхала Афина.
Кончив, пошел во главе сыновей и зятьев своих Нестор,
Славный наездник геренский, в красиво построенный дом свой.
После того же как в Несторов дом достославный вступили,
Все по порядку они разместились на креслах и стульях.
390 Старец тогда намешал в кратере вино для прибывших.
Сладкое это вино, десять лет уж стоявшее в бочке,
Ключница только что вскрыла, раскутав и снявши покрышку.
Это вино замешал он в кратере и долго молился
Дочери Зевса Афине, творя возлиянья. Свершили
395 Их и другие; и, выпив, как духу их пожелалось,
Все поднялись и для сна по жилищам своим разошлися.
В доме, однако, своем ночевать Телемаха оставил
Нестор, наездник геренский, пилосских мужей повелитель,
Под колоннадою гулко звучащей в сверленой кровати.
Одним з найбільш знаменитих віршів Блока є вірш «Незнайома», що відноситься до другого періоду творчості О. Блока. Він фактично розділений на дві смислові частини, що протиставляються один одному. У першій частині поет малює малоприємну картину якогось міста: Щовечора над ресторанами, Де шал гарячий не приглух, Правує окриками п’яними Весни хмільний і тлінний дух. Через ці рядки він показує, як порожній світ, повний смороду, що все не має жодного сенсу. І, швидше, тут йдеться не про конкретний ресторан, а про навколишній світ загалом, про людей, про «пияк з очима кроликів», про безвихідь і дикість життя. А в небі, все схопивши позирком, Байдуже скривлюється диск. Конфлікт у вірші О. Блока «Незнайома» подається через призму романтичної іронії і становить основу сюжету. Дійсність у цій поезії — це світ обивателів, що гайнують свої дні у трясовині затишку, пияцтва, фліртів. Ця реальність представлена у вірші у двох замальовках: дачне передмістя та задушливе приміщення ресторану. Але цієї похмурої, можна навіть сказати, повної песимізму картині, протистоїть наступна частина вірша, де з’являється Вона – таємнича Незнайомка. Вона повільно йде між п’яними, І все зажурена, одна, Духами дишачи й туманами, Сідає мовчки край вікна. Саме в чадному ресторані з’являється Незнайома — загадкова красуня, що заволоділа серцем ліричного героя. Її образ оповитий чарівним серпанком, риси обличчя та обрис фігури невизначені, туманні, розмиті, ніби з «нетутешнього» світу, тому ліричний герой бачить «берег зачарований і чарами пойняту даль». Образ Незнайомої переростає межі образу земної жінки. Вона символізує містичний ідеал жіночої краси, пов’язаний з ідеєю Вічної Жіночності, самої гармонії. Виникаючи на межі реальності та марення, образ Незнайомої в завершальній частині вірша розпадається на окремі фрагменти. Отже, вірш «Незнайома» – один з найкрасивіших за своєю поетичністю й один з найглибших віршів Олександра Блока. Він відноситься до циклу Страшний світ, де поет висловлював всю тугу, відчай і безвихідь цього світу. І саме проти цього відчуття він і повставав у своїх віршах, воістину нездатних залишити байдужою жодну людину. Віршовий розмір “Незнайома” Блок Вірш написаний двоскладовим ямбом (тобто наголос падає на парні склади). Автором вдало використовується перехресна рима АбАб (римуються рядки йдуть по черзі)