О лист для «чтения с остановками» по рассказу Ю.Яковлева «А Воробьев стекло не выбивал» в 5 классе

№ п/п Во ответ
1 Почему автор называет произошедшее в рассказе «необычной историей»?
2 Что такое «чистосердечное признание»?
3 Составьте портретную характеристику Воробьева. Какие черты в портрете героя вы подчеркнете и почему?
4 Составьте портретную характеристику Семина. Какие черты в портрете героя вы подчеркнете и почему?
5 Предположите, какие чувства испытывал директор после слов Семина «А Воробьев стекло не выбивал». ответ аргументируйте.
6 Замените устаревшее слово резон в реплике директора («Какой резон ему врать») на нейтральное слово.
7 Как вы понимаете слова «Римский цензор требовал мести — мой друг хотел справедливости, поэтому был выше цензора на целую голову».
8 Подберите синонимы к слову «справедливость».
9 Как вы понимаете русскую пословицу «Справедливость темноту осветит»?
10 Каков смысл сравнения Семина с Марком Порцием Катоном Старшим?
11 Как вы думаете, какую роль в жизни одноклассников сыграла так часто повторяющаяся фраза Семина?
12 Почему такие люди, как Семин, нужны нашему обществу? Какова их роль?
13 Как вы думаете, что такое правда?
14 Объясните значение фразеологизма «выеденного яйца не стоит»?
15 Какие чувства, на ваш взгляд, испытывает автор к Семину? Как вы это поняли?
16 Как вы думаете, что автор хотел сказать читателю своим рассказом?
17 Как вы понимаете слова «правда не бывает маленькой. Правда всегда большая»?
18 Выпишите из рассказа слова, объясняющие, почему автор дал своему произведению именно такое название.
19 Что нового вы узнали из рассказа? Чему он вас научил?

Роман джонатана свіфта  подорожі гуллівера складається з чотирьох частин, в кожній описується одна з чотирьох подорожей головного героя. головним героєм романа є лемвдель гуллівер, хірург, а після - і капітан декількох кораблів. перша частина романа описує відвідини гуллівером ліліпутії. само назва країни говорить читачеві про те, як її мешканці. на початку жителі ліліпути зустрічають гуллівера цілком привітно. йому ім’я людина гори, житло, забезпечують живленням - що особливо важко - адже йогораціон рівний раціону сімсот двадцяти восьми ліліпутів. з гуллівером привітно розмовляє сам імператор, надає йому безліч почестей. одного разу гулліверу дарують навіть титул нардака, найвищий титул в державі. це відбувається після того, як гуллівер пішки притягає через протоку весь флот ворожої держави влефуську. поступово гуллівер  все докладніше знайомиться з життям ліліпутії і дізнається, що в цій країні існують дві партії - тремексени і слемексени, кожна з них відрізняється тим, що одні є прихильниками низьких каблуків, а інші - прихильники високих. на цьому грунті між ними виникають жорстокі спори. ще банальніша-причина війни між ліліпутієй і блефуську: вона полягає в питанні про тому^ з якого боку розбивати яйця - з гострого або тупого кінця.у результаті гуллівер збігає з ліліпутії на блефуську, звідки на спеціально збудованому ним човні відпливає, і зустрічає купецьке судно. він повертається до ії і привозить з собою мініатюрних овечок, які незабаром розповсюджуються повсюдно. друга частина  романа оповідає читачеві про те, як головний герой проводить час на бробдінгнеге - острові велетнів. тепер його сприймають, як карлика. він зазнає безліч пригод, поки не опиняється біля королівського двору. гуллівер стає улюбленим співбесідником самого короля. у одній з бесід він розповідає, що історія ії - ні що інше, як купа змов, смути, вбивств, революцій і висилок. тим часом гулліві’р відчуває себе в цій країні все більш принизливо: положення ліліпута в країні велетнів йому неприємне. він виїжджає геть, але удома, в ії, довгий час все навколо йому здається дуже маленьким. у частині третьою  гуллівер потрапляє спочатку на острів лапуту, що літає. далі з цього острова він спускається на континент і потрапляє в місто лагадо. тут його приголомшують поєднання безмежного розорення і якихось оазисів процвітання. ці оазиси - все, що залишилося від минулого, нормального життя, до того, як з’явилися прожектори. прожектори - це люди, що побували на острові лапуту і вирішили, що і на землі так само слід перестворювати всю науку, мистецтво, закони, мови. стомившись від цих чудес, гуллівер має намір відплисти на батьківщину, але по дорозі додому виявляється спочатку на острові глаббдобдріб, а потім в королівстві лаггнегг. у четвертій, завершальній частині роману, автор оповідає про те, як гуллівер опинився в країні гуїнгнмів. гуїнгнми - це коні, але саме в них герой знаходить цілком людські риси: доброту, порядність, чесність. у служінні у гуїнгнмів знаходяться злобні і мерзенні істоти - йеху. йеху зовні дуже схожі на людину, але по характеру і поведінці є породженням мерзоти. проте чудово прожити свої дні головний герой тут не може. доброчесні і виховані гуингнмн виганяють його до йеху - тільки за те, що зовні він схожий на них. гуллівер повертається до ії, щоб більше вже не здійснювати подорожей ніколи. так завершується роман джонатане свіфта подорожі гуллівера.

Васютка заблудился. 
Он замер, не сразу пришел в себя, вспомнил страшные рассказы о том, как блуждают люди в лесу и погибают иногда. Он вскрикнул и бросился бежать. Сколько раз он спотыкался, падал, вставал и снова бежал! Наконец он заскочил в бурелом и начал с треском продираться сквозь сухие колючие ветви. Потом упал лицом вниз в сырой мох и замер. Отчаяние охватило его, и сразу не стало сил. 

«Тайга, наша кормилица, хлипких не любит! » - вспомнились ему слова отца и дедушки. И он стал припоминать все, чему его учили, что знал из рассказов рыбаков и охотников. Перво-наперво надо развести огонь. Хорошо, что он спички захватил из дома. 

Васютка обломал нижние сухие ветки у дерева, ощупью сорвал пучок сухого мха, искрошил мелко сучки, сложил все в кучу и поджег. 

Достал из мешка глухаря, ощипал его, потом сгреб костер в одну сторону, на горячем месте выкопал ямку и положил туда птицу. Плотно закрыл ее мхом, присыпал горячей землей, золой, углями, сверху положил пылающие головни и подбросил дров. Через час раскопал глухаря. От птицы шел пар и аппетитный запах. Охотничье блюдо было готово. 

Он сложил остатки еды в мешок, повесил его на сук, чтобы мыши или кто-нибудь еще не добрался, и принялся готовить место для ночлега: перенес в сторону костер, убрал все угольки, набросал ветвей с хвоей, мху и лег, накрывшись телогрейкой.

Источник: .Астафьев «Васюткино озеро»