• Соединение с Всеволодом и его дружиной. • Вступление русских в половецкую степь. • Первая встреча с половцами. • Вторая встреча с половцами: а) грозные знамения природы; б) героизм Всеволода; в) песнь о временах старого Владимира; г) роковая битва. • «Трудная» песнь об Игоревом походе, то есть песнь о печаля и беде на Русской земле.
2. Песнь о великом Святославе.
• Похвала великому князю Киевскому Святославу. • Сон Святослава. • «Золотое слово» Святослава: а) укор Игорю и Всеволоду; б) воззвание к князьям о • Скорбь о гибели славы прадедов. • Песнь о Всеславе. • Заключительная песнь.
3. Возвращение Игоря.
• Плач Ярославны. • Освобождение Игоря: а) побег Игоря из плена; б) встреча с Донцом; в) неудачная погоня.
Скільки чудових свят є в нашому житті! А яка краса таїться у старовинних традиціях, обрядах! Повернені із забуття, вони знову входять у нашу дійсність, прикрашають її, роблять незабутньою. Весілля — одне з таких свят. Про нього, мабуть, мріють усі дівчата і, переконана, більшість хлопців. Бо воно є початком справді дорослого, самостійного, відповідального життя, у когось — легкого й радісного, у когось — складного й драматичного. Але це потім, а поки що — свято, подібного до якого, мабуть, немає.
Найголовніша особливість весілля — це його багатогранний характер, що робить свято справжньою народною драмою. А драма, як відомо, включає в себе різні мистецтва: танець, спів, музику, ігрові дії.
«Сценарій» весільної обрядовості складається з кількох актів: сватання, оглядин, заручин, запросин, розплітання коси тощо. І в кожному акті — скарби усної народної творчості. Під час дошлюбного спілкування молоді люди зустрічалися на вечорницях, досвітках, посиденьках. А тут без розваг — пісень, танців, хороводів — не обходилося. Під час сватання старости обов'язково розповідали про «куницю-красну дівицю» і «князя-молодця», причому дотримувалися певних умов гри: тричі стукали у двері, батьки дівчини робили вигляд, що все для них є справжньою загадковою несподіванкою, дочка теж виконувала свою роль.
У кожному епізоді весільного обряду були свої «родзинки». Напередодні весілля влаштовували дівич-вечір — символ прощання нареченої з вільним життям. Дівчата готували вінки для молодих, хтось із подруг або брат розплітав косу нареченій, і, звичайно ж, дії супроводжувалися піснями. «А брат сестрицю та й розплітає» — ця пісня ніби прощання дівчини з рідними. У багатьох піснях згадуються ялина, червона калина, хрещатий барвінок, васильки — ті рослини, які споконвіку символізували красу, молодість, дівочу чистоту.
У весільних піснях, ігрових діях, танцях розкривалися переживання всіх учасників обряду, їхні сподівання на щастя і любов молодих. За цими творами можна вивчати психологію наших предків. І, на мою думку, у сучасних обрядах варто відновлювати хоча б деякі елементи старовини, бо в них краса поетична і краса духовна - те, що так потрібно всім і завжди.
Вступление
1. Воспоминание о Бояне.
2. Зачин.
Основная часть.
1. Поход Игоря.
• Соединение с Всеволодом и его дружиной.
• Вступление русских в половецкую степь.
• Первая встреча с половцами.
• Вторая встреча с половцами:
а) грозные знамения природы;
б) героизм Всеволода;
в) песнь о временах старого Владимира;
г) роковая битва.
• «Трудная» песнь об Игоревом походе, то есть песнь о печаля и беде на Русской земле.
2. Песнь о великом Святославе.
• Похвала великому князю Киевскому Святославу.
• Сон Святослава.
• «Золотое слово» Святослава:
а) укор Игорю и Всеволоду;
б) воззвание к князьям о
• Скорбь о гибели славы прадедов.
• Песнь о Всеславе.
• Заключительная песнь.
3. Возвращение Игоря.
• Плач Ярославны.
• Освобождение Игоря:
а) побег Игоря из плена;
б) встреча с Донцом;
в) неудачная погоня.
Заключение
1. Величание князей.
2. Концовка.
Скільки чудових свят є в нашому житті! А яка краса таїться у старовинних традиціях, обрядах! Повернені із забуття, вони знову входять у нашу дійсність, прикрашають її, роблять незабутньою. Весілля — одне з таких свят. Про нього, мабуть, мріють усі дівчата і, переконана, більшість хлопців. Бо воно є початком справді дорослого, самостійного, відповідального життя, у когось — легкого й радісного, у когось — складного й драматичного. Але це потім, а поки що — свято, подібного до якого, мабуть, немає.
Найголовніша особливість весілля — це його багатогранний характер, що робить свято справжньою народною драмою. А драма, як відомо, включає в себе різні мистецтва: танець, спів, музику, ігрові дії.
«Сценарій» весільної обрядовості складається з кількох актів: сватання, оглядин, заручин, запросин, розплітання коси тощо. І в кожному акті — скарби усної народної творчості. Під час дошлюбного спілкування молоді люди зустрічалися на вечорницях, досвітках, посиденьках. А тут без розваг — пісень, танців, хороводів — не обходилося. Під час сватання старости обов'язково розповідали про «куницю-красну дівицю» і «князя-молодця», причому дотримувалися певних умов гри: тричі стукали у двері, батьки дівчини робили вигляд, що все для них є справжньою загадковою несподіванкою, дочка теж виконувала свою роль.
У кожному епізоді весільного обряду були свої «родзинки». Напередодні весілля влаштовували дівич-вечір — символ прощання нареченої з вільним життям. Дівчата готували вінки для молодих, хтось із подруг або брат розплітав косу нареченій, і, звичайно ж, дії супроводжувалися піснями. «А брат сестрицю та й розплітає» — ця пісня ніби прощання дівчини з рідними. У багатьох піснях згадуються ялина, червона калина, хрещатий барвінок, васильки — ті рослини, які споконвіку символізували красу, молодість, дівочу чистоту.
У весільних піснях, ігрових діях, танцях розкривалися переживання всіх учасників обряду, їхні сподівання на щастя і любов молодих. За цими творами можна вивчати психологію наших предків. І, на мою думку, у сучасних обрядах варто відновлювати хоча б деякі елементи старовини, бо в них краса поетична і краса духовна - те, що так потрібно всім і завжди.