Я не можу уявити свого життя без багатьох книг. Наприклад, яким би було людське життя, якщо дітям не читали б казок та дитячих віршів? Ми б не знали, хто такі Попелюшка та Гулівер, Бармалей та Герда, Котигорошок та Баба Яга. Я вважаю, що без цікавих історій наше дитинство було б сумним.
До того ж, якщо б не було абеток, було б важко вчитися читати й писати. Звісно, дуже давно дітей вчили читати та писати без спеціальних підручників-абеток з картинками. Але я вважаю, що так вчитися було нудно.
Без підручників було б неможливо вивчати шкільні предмети. Учням би доводилося самим все записувати, але ж це потребує багато часу. Ми б не змогли швидко вчитися без підручників.
Без художніх творів життя людей теж було б набагато біднішім. Без класичних творів ми б не дізналися багатьох цікавих речей та мудрих думок. Без фантастичних творів, детективів та інших "легких" книжок було б просто нудніше жити.
Тому я вважаю, що є багато книг, без яких важко або навіть неможливо обійтися.
Рассказ не указан значит любой. Читала когдато кажется вино из одуванчиков
Рассказ повествует о том, что главный герой - мальчик (имя не помню) не хочет расти, не хочет становится взрослым. Он придумывает себе всякие как избежать взросления, сторонится взрослых вещей и поступков. Главный герой чувствует, что теряет сказку детства, его счастье, его беззаботность, его защищеность, его целосность и самодостаточность. Но, не смотря на все старания, он уже упустил его, он уже сам изменился, он не счаслив сам по себе. Еще свежие воспоминания детства дарят легкую радость, но вернуть их уже нельзя. Вино из одуванчиков еще пьянит его, но не приносит счастья. Он уже взрослый и вынужден искать свою целосность в другом человеке, в прелесной милой незнакомой девочке.
Бредбери заставляет нас опять вспомнить волшебство детства и напоминает, что ничто не вечно под солнцем. Но он так же говори, что теряя одно мы находим нечто другое, совершенно новое и по-своему волшебное
Я не можу уявити свого життя без багатьох книг. Наприклад, яким би було людське життя, якщо дітям не читали б казок та дитячих віршів? Ми б не знали, хто такі Попелюшка та Гулівер, Бармалей та Герда, Котигорошок та Баба Яга. Я вважаю, що без цікавих історій наше дитинство було б сумним.
До того ж, якщо б не було абеток, було б важко вчитися читати й писати. Звісно, дуже давно дітей вчили читати та писати без спеціальних підручників-абеток з картинками. Але я вважаю, що так вчитися було нудно.
Без підручників було б неможливо вивчати шкільні предмети. Учням би доводилося самим все записувати, але ж це потребує багато часу. Ми б не змогли швидко вчитися без підручників.
Без художніх творів життя людей теж було б набагато біднішім. Без класичних творів ми б не дізналися багатьох цікавих речей та мудрих думок. Без фантастичних творів, детективів та інших "легких" книжок було б просто нудніше жити.
Тому я вважаю, що є багато книг, без яких важко або навіть неможливо обійтися.
Рассказ не указан значит любой. Читала когдато кажется вино из одуванчиков
Рассказ повествует о том, что главный герой - мальчик (имя не помню) не хочет расти, не хочет становится взрослым. Он придумывает себе всякие как избежать взросления, сторонится взрослых вещей и поступков. Главный герой чувствует, что теряет сказку детства, его счастье, его беззаботность, его защищеность, его целосность и самодостаточность. Но, не смотря на все старания, он уже упустил его, он уже сам изменился, он не счаслив сам по себе. Еще свежие воспоминания детства дарят легкую радость, но вернуть их уже нельзя. Вино из одуванчиков еще пьянит его, но не приносит счастья. Он уже взрослый и вынужден искать свою целосность в другом человеке, в прелесной милой незнакомой девочке.
Бредбери заставляет нас опять вспомнить волшебство детства и напоминает, что ничто не вечно под солнцем. Но он так же говори, что теряя одно мы находим нечто другое, совершенно новое и по-своему волшебное