Світ О. Генрі розмаїтий і багатий. Його геро люди: художники, продавщиці, дрібні службовці. У них часто немає грошей, вони живуть у бідних кварталах, але все одно приваблюють і цікавлять читачів. Чому ось уже скільки років тори письменника не втрачають своєї популярності? Спробуємо розгадати секрет О. Генрі на прикладі декількох його новел.
Молоді художниці Сью та Джонсі, які оселилися в невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, зіткнулися з певними труднощами. Дівчата жили бідно, а восени Джонсі раптово захворіла на пневмонію. Невідомо, чим би закінчилася історія хвороби Джонсі, якби не старий Берман, котрий намалював на стіні листок плюща. Зрозумівши безвихідь становища Джонсі, він вирішив врятувати бідну дівчину, пожертвувавши своїм власним життям.
Мабуть, кожний, хто прочитав новелу О. Генрі, зрозумів, що таке справжнє співчуття й милосердя, що треба бути уважнішими до тих, хто поруч, вчитися «бачити» серцем.
Герої іншої новели О. Генрі «Дари волхвів» Джим і Делла пожертвували один заради одного тим найдорожчим, що в них було. Як відомо, волхви принесли дари немовляті Ісусу Христу від щирого серця. Делла відрізала і продала волосся, щоб купити ланцюжок для годинника Джима, а Джим продав батьківський годинник, щоб купити гребінці для розкішного волосся Делли. Вони це зробили в ім'я любові. Молоді люди чисті душею, як діти. Саме так автор називає їх, захоплюючись їхнім вчинком. Джим і Делла мудрі серцем. Тому вони і є волхвами
В рассказе «Галоша» описывается простой советский человек, потерявший в трамвае свою галошу. «В трамвай вошел — обе галоши стояли на месте. А вышел из трамвая — гляжу, одна галоша здесь, на ноге, а другой нету.. . И подштанники на месте. А галоши нету» . Бросившись на поиски галоши, герой сразу же сталкивается с различными трудностями, которые создают чиновники. На вернуть галошу в камере для потерянных вещей ему говорят: «Нету, уважаемый товарищ, не можем дать. Принеси удостоверение, что ты действительно потерял галошу. Пущай домоуправление заверит этот факт, и тогда без излишней волокиты мы тебе выдадим то, что законно потерял» . Но и на этом мытарства бедняги не заканчиваются. Абсурдность требований чиновников доходит даже до того, что с человека берут справку о невыезде. В конце концов, злополучная галоша находит своего владельца только через неделю, но за это время он теряет другую. Однако главный герой вовсе не расстроен, наоборот, он почти счастлив, потому что привык безропотно и безвольно подчиняться. «Вот, думаю, славно канцелярия работает. Сохраню эту галошу на память. Пущай потомки любуются» .
Світ О. Генрі розмаїтий і багатий. Його геро люди: художники, продавщиці, дрібні службовці. У них часто немає грошей, вони живуть у бідних кварталах, але все одно приваблюють і цікавлять читачів. Чому ось уже скільки років тори письменника не втрачають своєї популярності? Спробуємо розгадати секрет О. Генрі на прикладі декількох його новел.
Молоді художниці Сью та Джонсі, які оселилися в невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, зіткнулися з певними труднощами. Дівчата жили бідно, а восени Джонсі раптово захворіла на пневмонію. Невідомо, чим би закінчилася історія хвороби Джонсі, якби не старий Берман, котрий намалював на стіні листок плюща. Зрозумівши безвихідь становища Джонсі, він вирішив врятувати бідну дівчину, пожертвувавши своїм власним життям.
Мабуть, кожний, хто прочитав новелу О. Генрі, зрозумів, що таке справжнє співчуття й милосердя, що треба бути уважнішими до тих, хто поруч, вчитися «бачити» серцем.
Герої іншої новели О. Генрі «Дари волхвів» Джим і Делла пожертвували один заради одного тим найдорожчим, що в них було. Як відомо, волхви принесли дари немовляті Ісусу Христу від щирого серця. Делла відрізала і продала волосся, щоб купити ланцюжок для годинника Джима, а Джим продав батьківський годинник, щоб купити гребінці для розкішного волосся Делли. Вони це зробили в ім'я любові. Молоді люди чисті душею, як діти. Саме так автор називає їх, захоплюючись їхнім вчинком. Джим і Делла мудрі серцем. Тому вони і є волхвами
Подробнее - на -
Объяснение:
простой советский человек, потерявший в
трамвае свою галошу. «В трамвай вошел
— обе галоши стояли на месте. А вышел
из трамвая — гляжу, одна галоша здесь,
на ноге, а другой нету.. . И подштанники
на месте. А галоши нету» .
Бросившись на поиски галоши, герой
сразу же сталкивается с различными
трудностями, которые создают
чиновники. На вернуть галошу в
камере для потерянных вещей ему
говорят: «Нету, уважаемый товарищ, не
можем дать. Принеси удостоверение, что
ты действительно потерял галошу. Пущай
домоуправление заверит этот факт, и
тогда без излишней волокиты мы тебе
выдадим то, что законно потерял» .
Но и на этом мытарства бедняги не
заканчиваются. Абсурдность требований
чиновников доходит даже до того, что с
человека берут справку о невыезде. В
конце концов, злополучная галоша
находит своего владельца только через
неделю, но за это время он теряет
другую. Однако главный герой вовсе не
расстроен, наоборот, он почти счастлив,
потому что привык безропотно и
безвольно подчиняться. «Вот, думаю,
славно канцелярия работает. Сохраню
эту галошу на память. Пущай потомки
любуются» .