«золотий жук» характеристика героїв оповідач — розумний, гарний товариш, співчутливий, азартний джупітер — вірний та відданий хазяїнові, наївний, не дуже розумний, турботливий, інколи аж занадто. вільям легран — інтелектуально розвинена людина, що зазнала в житті злиднів, якій не поталанило, але вона не втратила впевненості в свої сили, сподівається на краще. легран — людина, котра поважає права інших (визволив юпітера ще до того, як в америці скасували рабство), для нього люди іншої раси не менш цінні, ніж білошкірої, до якої належить він. приязність, гостинність — його ознака. величезний потяг до знань (хоча б захоплення ентомологією, специфічною наукою, що вивчає комах), вражає обізнаність леграна й у таких науках, як лінгвістика (знає, до речі, кілька мов), історія, ія, непогано знає хімію та інші природознавчі науки. розуміється на мистецтві. кмітливість, спостережливість, логічне мислення, вміння аналізувати факти — ось що є леграну, спираючись на знання, досягти мети. як будь-яка людина, легран має й негативні риси характеру: занадто запальний і занадто потайний, трохи фамільярний. в образі леграна втілено американську мрію — утвердження особистості в житті за рахунок власних сил, енергії і розумових можливостей. секрет успіху леграна особисті якості — цілеспрямованість, спостережливість, кмітливість, допитливість, уважність знання — з хімії, фольклору, ійської мови, ії, історії вміння — логічно мислити, фантазувати, розгадувати криптограми
Легран вильям — человек, нашедший клад своей изобретательности и вере в обоснованность преданий, которые другим казались только легендой. л. происходит из старинной гугенотской семьи; неудачи лишили его богатств и довели до нищеты. как отзывается о л. его друг-рассказчик, «он отлично образован и наделен недюжинными способностями, но вместе с тем заражен мизантропией и страдает от болезненного состояния ума, впадая попеременно то в восторженность, то в угрюмость». на почти безлюдном сэлливановом острове, где л. ищет уединения, он обнаруживает странного жука и пергамент, при которых узнает местонахождение клада капитана кидда, героя народных , воспевающих этого отважного пирата, жившего за два столетия до описываемых событий. клад л. вернуть некогда утраченное богатство. рассказчику, старому слуге-негру юпитеру, и читателям действия л. становятся понятными только в финале, а до тех пор он кажется больным или сумасшедшим, тогда как на поверку л. напоминает дюпена, обладая столь же твердой рассудительностью. по считал, что всему непонятному и таинственному есть логическое объяснение: л. «не давал своим мыслям сбиться с пути, логика же допускала только одно решение».
