Объясните смысл этих метафорических образов. 1) “… а низ горы – деревней был, кривился крыш корою”. 2) “Стена теней, ночей тюрьма под солнц двустволкой пала”. 3) “Светить всегда, светить везде, до дней последних донца…”
1В 2В 3двба 4Види мистецтв: декоративно-ужиткове, архітектура, художня література, живопис, графіка, скульптура, музика й хореографія, театр і кіно 5Зміст літературного твору включає сюжет, тему, проблематику, персонажі. Художня форма включає форму літературного твору, авторське бачення, художні засоби. зображення через творчу уяву й фантазію, використанням мовних засобів. 7По-перше, естетичне значення (приносить емоційне задоволення та прищеплює естетичний смак). По-друге, виховне (художні твори навчають жити, приймати правильні рішення, розмірковувати про поведінку, брати приклад з позитивних персонажів). По-третє, пізнавальне (розширює кругозір читача, дає змогу дізнатися багато нового про людину й світ, про історію й культуру, тощо). 8мистецтво — це творче відображення дійсності в художніх образах. За до творчої уяви, у ліричному вірші словесно відображене природне явище - вітер, використані художні засоби: епітети (прозорий вітер, на ясному тлі, дуби могутні і крислаті), інверсія (дуби могутні і крислаті). 9Відрізняються зображення: картина передає побачене через творчу уяву й фантазію митця, завжди є суб'єктивною, а фотографія — це відображення реальної дійсності, тобто є об'єктивною.
Роман А. С. Пушкина «Дубровский» — произведение о драматичной судьбе бедного дворянина, у которого незаконно было отнято имение. Проникшись состраданием к участи некоего Островского, Пушкин в своем романе воспроизвел правдивую жизненную историю, не лишив ее, конечно, авторского вымысла.
Герой романа, Андрей Гаврилович Дубровский — отставной поручик гвардии, небогатый помещик.
Живет он весьма скромно, но это не мешает ему поддерживать добрососедские отношения с Кирилой Петровичем Троекуровым, известным всей округе барином, отставным генерал-аншефом, очень богатым и знатным человеком, имеющим многочисленные связи и весомый авторитет. Все, кто знает Троекурова и его нрав, трепещут при одном только упоминании его имени, они готовы угождать малейшим его прихотям. Сам именитый барин подобное поведение воспринимает как должное, ибо, по его мнению, именно такого отношения его особа и заслуживает.
Троекуров надменен и груб даже с людьми самого высокого звания. Никто и ничто не заставить его преклонить голову. Кирила Петрович постоянно окружает себя многочисленными гостями, которым он демонстрирует свое богатое имение, псарню и которых шокирует сумасшедшими забавами. Это своенравный, самолюбивый, тщеславный, избалованный и извращенный человек.
2В
3двба
4Види мистецтв: декоративно-ужиткове, архітектура, художня література, живопис, графіка, скульптура, музика й хореографія, театр і кіно
5Зміст літературного твору включає сюжет, тему, проблематику, персонажі. Художня форма включає форму літературного твору, авторське бачення, художні засоби.
зображення через творчу уяву й фантазію, використанням мовних засобів.
7По-перше, естетичне значення (приносить емоційне задоволення та прищеплює естетичний смак). По-друге, виховне (художні твори навчають жити, приймати правильні рішення, розмірковувати про поведінку, брати приклад з позитивних персонажів). По-третє, пізнавальне (розширює кругозір читача, дає змогу дізнатися багато нового про людину й світ, про історію й культуру, тощо).
8мистецтво — це творче відображення дійсності в художніх образах. За до творчої уяви, у ліричному вірші словесно відображене природне явище - вітер, використані художні засоби: епітети (прозорий вітер, на ясному тлі, дуби могутні і крислаті), інверсія (дуби могутні і крислаті).
9Відрізняються зображення: картина передає побачене через творчу уяву й фантазію митця, завжди є суб'єктивною, а фотографія — це відображення реальної дійсності, тобто є об'єктивною.
Роман А. С. Пушкина «Дубровский» — произведение о драматичной судьбе бедного дворянина, у которого незаконно было отнято имение. Проникшись состраданием к участи некоего Островского, Пушкин в своем романе воспроизвел правдивую жизненную историю, не лишив ее, конечно, авторского вымысла.
Герой романа, Андрей Гаврилович Дубровский — отставной поручик гвардии, небогатый помещик.
Живет он весьма скромно, но это не мешает ему поддерживать добрососедские отношения с Кирилой Петровичем Троекуровым, известным всей округе барином, отставным генерал-аншефом, очень богатым и знатным человеком, имеющим многочисленные связи и весомый авторитет. Все, кто знает Троекурова и его нрав, трепещут при одном только упоминании его имени, они готовы угождать малейшим его прихотям. Сам именитый барин подобное поведение воспринимает как должное, ибо, по его мнению, именно такого отношения его особа и заслуживает.
Троекуров надменен и груб даже с людьми самого высокого звания. Никто и ничто не заставить его преклонить голову. Кирила Петрович постоянно окружает себя многочисленными гостями, которым он демонстрирует свое богатое имение, псарню и которых шокирует сумасшедшими забавами. Это своенравный, самолюбивый, тщеславный, избалованный и извращенный человек.