Так написав великий англійський поет Джордж Байрон. Аристократ за походженням, що успадкував титул лорда. Закінчив аристократичну школу, Кембриджський університет. Це була дуже цікава і освічена людина. Забезпечене і спокійне життя Байрон проміняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення, успадкувавши бунтівний дух своїх шотландських предків. За легендою, Байрон наказав поховати своє серце у Греції.
Такого ж бунтівного духу сповнена і його поезія "Хотів би жити знов у горах...". Поета ваблять "темні урвища і хребти", "пустка дика й хмура", "небо грозове". Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається випробування на міцність. Його ідеалом є орел — він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами і наділеного "незлобним серцем".
М. Ю. Лермонтов всегда проявлял особый интерес к национальной истории, ища в ней ярких личностей, богатырство духа, которого так не хватало в современниках. Молодое окружение поэта ни к чему не стремилось, среди них не было героев, поэтому поэт искал их в русской истории, которая была для него неиссякаемым источником богатства и красоты души человека.
Поэма «Песня про.. . удалого купца Калашникова» — это историческая песня, написанная в фольклорной традиции. В ней рассказывается о любимом опричнике Ивана Грозного, который полюбил Алену Дмитревну, жену «удалого купца» Степана Парамоновича Калашникова, и своими признаниями, поступками бросил тень на честное имя женщины и ее семьи.
В этом произведении автор столкнул две силы — народную правду и самодержавное своеволие, «честь и бесчестие» .
Народная правда воплотилась в образе простого человека — купца Калашникова. Это русский национальный характер — цельный, героический, это человек правды и чести. Верный муж и добрый отец, охраняющий святость народных обычаев.
Стремясь защитить от позора честь своей жены, обращается Степан Парамонович к своим младшим братьям, просит их о
Опозорил семью нашу честную Злой опричник царский Кирибеевич; А такой обиды не стерпеть душе Да не вынести сердцу молодецкому.
Хотів би жити знов у горах...
(за творчістю Дж. Байрона)
Так написав великий англійський поет Джордж Байрон. Аристократ за походженням, що успадкував титул лорда. Закінчив аристократичну школу, Кембриджський університет. Це була дуже цікава і освічена людина. Забезпечене і спокійне життя Байрон проміняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення, успадкувавши бунтівний дух своїх шотландських предків. За легендою, Байрон наказав поховати своє серце у Греції.
Такого ж бунтівного духу сповнена і його поезія "Хотів би жити знов у горах...". Поета ваблять "темні урвища і хребти", "пустка дика й хмура", "небо грозове". Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається випробування на міцність. Його ідеалом є орел — він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами і наділеного "незлобним серцем".
М. Ю. Лермонтов всегда проявлял особый интерес к национальной истории, ища в ней ярких личностей, богатырство духа, которого так не хватало в современниках. Молодое окружение поэта ни к чему не стремилось, среди них не было героев, поэтому поэт искал их в русской истории, которая была для него неиссякаемым источником богатства и красоты души человека.
Поэма «Песня про.. . удалого купца Калашникова» — это историческая песня, написанная в фольклорной традиции. В ней рассказывается о любимом опричнике Ивана Грозного, который полюбил Алену Дмитревну, жену «удалого купца» Степана Парамоновича Калашникова, и своими признаниями, поступками бросил тень на честное имя женщины и ее семьи.
В этом произведении автор столкнул две силы — народную правду и самодержавное своеволие, «честь и бесчестие» .
Народная правда воплотилась в образе простого человека — купца Калашникова. Это русский национальный характер — цельный, героический, это человек правды и чести. Верный муж и добрый отец, охраняющий святость народных обычаев.
Стремясь защитить от позора честь своей жены, обращается Степан Парамонович к своим младшим братьям, просит их о
Опозорил семью нашу честную Злой опричник царский Кирибеевич; А такой обиды не стерпеть душе Да не вынести сердцу молодецкому.