Очем говорится в стихотворении нива а н майков​

Ассоль — головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль — це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько — суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим. Вона ні на мить не забувала про свою мрію і часто її уявляла. Навіть Лонгрен думав, що пройде час, і вона забуде слова казкаря Егля. Уміння самозабутньо мріяти і ігнорувати злі глузування оточуючих пішли дівчині на користь. У її житті, насправді, з’явився хтось особливий, надів на її палець кільце, поки вона спала. Після цього, вона ще більше впевнилася в тому, що «він» скоро з’явиться в її житті. Незабаром в селі Каперни з’явився той самий корабель з червоними вітрилами, а з ним і Артур Грей — капітан корабля, відважний моряк, благородна людина, який почув історію про Ассоль і втілив її в реальність.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/purpurovi-vitrila-harakteristika-assol/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Сказка-быль “Кладовая солнца” — одно из интереснейших произведений Михаила Михайловича Пришвина. В ней он рассказывает о самостоятельной жизни детей-сирот, Насти и Митраши. Картины описания быта детей сменяются интересными приключениями, выпавшими на их долю по пути на Слепую Елань. Дети есть дети, они часто спорят, не соглашаются друг с другом, отстаивают свою правоту. Это чуть не стоило жизни Митраше. Но мальчик, попав в болото, не растерялся, проявил смекалку и мужество, поэтому остался жив.
Травка — добрая и умная собака, она привыкла на охоте Антипычу, поэтому пошла на голос Митраши.
Стосковавшись по человеческой ласке после смерти хозяина, Травка принимает Митрашу за Антипыча, и благодаря смекалке мальчик из трясины. Мне, городской жительнице, интересно читать рассказы о природе. Я как бы вместе с героями путешествую по лесу, пугаюсь, встретив змею и лося, радуюсь счастливому избавлению Митраши от опасности.
Такие рассказы понять и полюбить окружающую природу, научиться читать ее загадочные страницы.