В первое наше знакомство с Владимиром Дубровским перед нами предстает молодой, уверенный в себе и своем будущем дворянин, гвардейский корнет, мало когда задумывающийся о том, откуда берутся деньги и сколько их у его отца есть. С проблемой нехватки денег Владимир никогда не сталкивался, потому как, будучи единственным сыном своего отца, хоть далеко и небогатого дворянина, он “получал из дому более, нежели должен был ожидать”. А, известное дело, если деньги достаются легко, то очень легко с ними и расставаться. Так было и с Владимиром: “Он позволял себе роскошные прихоти, играл в карты и входил в долги, не заботясь о будущем и предвидя себе рано или поздно богатую невесту, мечту бедной молодости”. Одним словом, наследник Андрея Гавриловича Дубровского в первое наше с ним знакомство показался нам ничуть не выдающимся, молодому человеку были свойственны все те шалости и поступки, которые, не задумываясь, можно приписать почти всем молодым людям его возраста и сословия. Читая о праздном времяпрепровождении юного Владимира в кругу своих друзей, представляешь, забегая наперед, этого молодого человека в недалеком будущем этаким самодовольным, глухим к чужим бедам, а порой и жестоким барином — подобием Кирилы Петровича Троекурова. Но очень скоро начинаешь понимать, что представления эти были ложными, потому как Владимир Дубровский — настоящий сын своего отца: такой же честный, справедливый, порядочный. Время, проведенное в кадетском корпусе, нисколько не повлияло на врожденные и заложенные отцом в детстве благородные качества. Узнав о болезни Андрея Гавриловича, сын, ни минуты не колеблясь, направляется к нему в поместье. Очень корит он себя за то, что долго не получая письма от родителя, сам не удосужился справиться о его здоровье...
«Пурпурові вітрила» – повість про непохитну віру в диво і всеперемагаючу, піднесену мрію. Лонгрен, колишній моряк, жив зі своєю дочкою Ассоль на кошти від продажу зроблених ним вітрильників і кораблів. Сусіди не любили його. Вони вважали Лонгрена винним у смерті шинкаря Меннерса. Меннерс колись не надав до Мері, дружині Лонгрена, яка намагаючись врятувати від голоду крихітку Ассоль, звернулася до нього за грошима. Їй довелося йти по негоді в місто, щоб закласти кільце. Після цього вона захворіла і померла. Тому, коли Меннерс тонув, Лонгрен, який стояв на березі, не надав йому до Через історію з батьком, земляки не шанували і Ассоль. Вона росла одна, замінюючи спілкування з іншими дітьми, мріями. В один із днів, батько відправив Ассоль в місто з товаром. Граючи, дівчинка спустила на воду яхту з пурпуровими вітрилами. Струмок підхопив іграшку і поніс за течією. Дівчина довго бігла, не упускаючи яхту з уваги, але наздогнати не змогла. Їй допоміг незнайомець. Старий Егль повернув дівчинці іграшку і пообіцяв, що коли-небудь, коли Ассоль вже буде великою, до берега їх села підійде яхта з червоними вітрилами. На очах у здивованих жителів села прекрасний хоробрий принц забере її в країну рожевих мрій. З тих пір Ассоль не переставала чекати яхту з пурпуровими вітрилами. Жителі села сміялися над нею. Артур Грей був народжений в багатій родині. Незважаючи на виховання в аскетичній атмосфері він був чуйний. Захоплюючись картиною мариніста юнак зрозумів порив душі, яка рвалася на волю і вступив на службу на шхуну «Ансельм». Він дуже любив море і через кілька років завзятий молодий чоловік став власником галіота «Секрет». Судно Грея пройшло через океан і виявилося недалеко від Каперни – містечка, де жила Ассоль. Молодий капітан відправився з матросом на риболовлю. Виспавшись на березі біля вогнища Грей подався прогулятися і побачив сплячу дівчину, яка вразила його своєю красою. На її мізинець він надів кільце. У трактирі загиблого Меннерса, де справами заправляв його син, Грей почув історію про божевільну, яка чекає принца на кораблі з червоними вітрилами. Вугляр, вигнаний з трактиру, сказав Грею, що Ассоль зовсім не божевільна. У цієї дівчини багатий і цікавий внутрішній світ. Вражений історією, молодий капітан купив червоний шовк і найняв музикантів. «Секрет» огинав мис біля берега Каперни. Всі жителі зібралися на березі, щоб подивитися на чудесний корабель з червоними вітрилами. Прибігла туди і Ассоль. У човні, що пристав до берега її зустрів Грей. Він забрав вражену справдженим пророкуванням дівчину на «Секрет», який вже наступного дня був далеко від Каперни.
«Пурпурові вітрила» – повість про непохитну віру в диво і всеперемагаючу, піднесену мрію. Лонгрен, колишній моряк, жив зі своєю дочкою Ассоль на кошти від продажу зроблених ним вітрильників і кораблів. Сусіди не любили його. Вони вважали Лонгрена винним у смерті шинкаря Меннерса. Меннерс колись не надав до Мері, дружині Лонгрена, яка намагаючись врятувати від голоду крихітку Ассоль, звернулася до нього за грошима. Їй довелося йти по негоді в місто, щоб закласти кільце. Після цього вона захворіла і померла. Тому, коли Меннерс тонув, Лонгрен, який стояв на березі, не надав йому до Через історію з батьком, земляки не шанували і Ассоль. Вона росла одна, замінюючи спілкування з іншими дітьми, мріями. В один із днів, батько відправив Ассоль в місто з товаром. Граючи, дівчинка спустила на воду яхту з пурпуровими вітрилами. Струмок підхопив іграшку і поніс за течією. Дівчина довго бігла, не упускаючи яхту з уваги, але наздогнати не змогла. Їй допоміг незнайомець. Старий Егль повернув дівчинці іграшку і пообіцяв, що коли-небудь, коли Ассоль вже буде великою, до берега їх села підійде яхта з червоними вітрилами. На очах у здивованих жителів села прекрасний хоробрий принц забере її в країну рожевих мрій. З тих пір Ассоль не переставала чекати яхту з пурпуровими вітрилами. Жителі села сміялися над нею. Артур Грей був народжений в багатій родині. Незважаючи на виховання в аскетичній атмосфері він був чуйний. Захоплюючись картиною мариніста юнак зрозумів порив душі, яка рвалася на волю і вступив на службу на шхуну «Ансельм». Він дуже любив море і через кілька років завзятий молодий чоловік став власником галіота «Секрет». Судно Грея пройшло через океан і виявилося недалеко від Каперни – містечка, де жила Ассоль. Молодий капітан відправився з матросом на риболовлю. Виспавшись на березі біля вогнища Грей подався прогулятися і побачив сплячу дівчину, яка вразила його своєю красою. На її мізинець він надів кільце. У трактирі загиблого Меннерса, де справами заправляв його син, Грей почув історію про божевільну, яка чекає принца на кораблі з червоними вітрилами. Вугляр, вигнаний з трактиру, сказав Грею, що Ассоль зовсім не божевільна. У цієї дівчини багатий і цікавий внутрішній світ. Вражений історією, молодий капітан купив червоний шовк і найняв музикантів. «Секрет» огинав мис біля берега Каперни. Всі жителі зібралися на березі, щоб подивитися на чудесний корабель з червоними вітрилами. Прибігла туди і Ассоль. У човні, що пристав до берега її зустрів Грей. Він забрав вражену справдженим пророкуванням дівчину на «Секрет», який вже наступного дня був далеко від Каперни.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/purpurovi-vitrila-korotkiy-zmist/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Объяснение: