Зеркалов основе рассматриваемой темы лежит понятие - «зеркало». функциональная значимость зеркала состоит в «идентификации» отражаемого самому себе.зеркало в толковых словарях определяется как «стеклянный и металлический предмет с отполированной поверхностью для отражения находящихся перед ним предметов».зе́ркало — гладкая поверхность, предназначенная для отражения света (или другого излучения).первым зеркалом было природное зеркало - зеркало воды («жидкое» зеркало). человек испокон веков встречается со своим зеркальным двойником.зеркальное отражение сильно действовало на людей, впервые столкнувшихся с возможностью существования «второго я». они часто полагали, что в зеркале отражён кто-то совсем другой, затем — что в зеркале отражена душа человека. с этим связано большое число гаданий, обрядов и предрассудков (например, запрет глядеться в разбитое зеркало, или завешивание зеркал в доме на 9 дней после смерти человека).при гадании часто используется зеркало, чтобы заглянуть в будущее.со временем зеркало стало привычным предметом, но всё равно сохраняло свою загадку. это нашло своё отражение в мифологии разных стран. сложилось представление о зеркале как о границе с потусторонним миром. люди стали думать, что зеркало отражает иной мир – мир духов, мир умерших. одна из функций зеркала как двери в потусторонний мир. страна зазеркалье в зазеркалья особенно часто использовался в народных и сказках. сказки содержат плоскость симметрии, аналогичную волшебному зеркалу. в сказках о зазеркалье сказочное пространство и время способно чудодейственно сжиматься и растягиваться. в нем могут происходить необычные отклонения величин от их среднего значения, позволяющие герою совершать фантастические действия (например, переноситься на огромные расстояния, исчезать из виду и т. в зазеркалье привычное свободно пересекается с небывалым. это придает пространству своеобразную мозаичность: обыденное и волшебное перемежаются друг с другом.в греческой мифологии персей убил медузу горгону, пользуясь блестящим щитом, как зеркалом (взгляд горгоны превращал людей в камень).в средневековых текстах зеркало является образом, символом иного мира. зеркало есть символ вечности, поскольку в нëм есть всë, что минуло, что есть сейчас, всë, что грядет.зеркало в искусстве средневекового востока — это художественный образ мира, в котором живëт божество. так, надписи на бронзовых зеркалах представляли собой заклинательные тексты.в сказке г.х.андерсена «снежная королева» первая глава называется «зеркало и его осколки», в ней повествуется о том, как злющий-презлющий тролль «смастерил такое зеркало, в котором все доброе и прекрасное уменьшалось донельзя, все же негодное и безобразное, напротив, выступало еще ярче, казалось еще хуже». ученики тролля носились с ним по всей земле и захотелось им добраться и до неба, чтобы посмеяться над ангелами и самим творцом. чем выше поднимались они, тем сильнее кривлялось и корчилось зеркало от гримас; они еле-еле удерживали его в руках».
Деві – головний герой оповідання Джеймса Олдріджа, який протягом усього твору постає перед нами персонажем, який змінюється, розкриває свою душу та являє світові свої справді вражаючі моральні якості. Хлопчик обділений увагою, материнською турботою та батьківською опікою, а батько вважає приблизно так: «…десятирiчного сина, що народився надто пiзно i, – Бен розумiв десь у глибинi душi, – чужого їм обом, самотнього, неприкаяного хлопчика, який у десять рокiв розумiв, що мати ним не цiкавиться, а батько – стороння людина, яка не знає, про що з ним говорити, рiзка й небагатослiвна в тi лiченi хвилини, коли вони бували разом.» З цього ж уривку ми маємо можливість дізнатись, що дружніх стосунків між батьком та сином немає, вони абсолютно чужі одне одному люди.Навіть коли Деві чогось боїться, він не подає виду, а, навпаки, намагається побороти свій страх та цікавиться будь-чим новим: «Маленький “Остер” нещадно кидало в розпеченому повiтрi то в один, то в другий бiк, але переляканий хлопчина все ж не губився i, вiдчайдушно смокчучи цукерку, розглядав прилади, компас, рухливий авiагоризонт.»Головний герой відрізняється від пересічних дітей практично всім, навіть голосом: «…вiдповiв хлопець тихим i несмiливим голоском, не схожим на грубуватi голоси американських дiтей.»Деві перебуває в постійному напруженні та дуже боїться власного батька: «Коли вiн про що-небудь запитував батька, голос його зразу ставав сумним: вiн наперед чекав рiзкої вiдповiдi. Тепер хлопчик уже й не пробував розмовляти i мовчки виконував те, що йому наказували.»Зміна думки батька про сина в екстремальній ситуації: «”Вiн, здається, хлопець розвинутий”, – подумав Бен, дивуючись чудному напрямку своїх думок. Цей хлопець iз спокiйним обличчям був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий i навiть невгамовний характер. Але блiде, трохи широкувате обличчя виглядало зараз нещасним.»Хлопець бере на себе відповідальність, аби врятувати життя батькові. Батько пишається сином:«Отже, Девi все-таки запам’ятав, що треба вирiвняти лiтак, держати потрiбнi оберти мотора i швидкiсть! Вiн це запам’ятав. Славний хлопчина! Вiн долетить, Вiн впорається! Бен бачив рiзко окреслений профiль Девi, блiде обличчя з темними очима, в яких йому так важко було щось прочитати.»У фіналі твору перед нами постає картина об’єднаної родини. Ми розуміємо, що у хлопчика зміниться доля та життя стане набагато кращим. І головне те, що врешті-решт у Деві з’явиться люблячий батько: «Йому, Бену, тепер потрiбне буде цiле життя, цiле життя, яке подарував йому хлопець. Але, дивлячись у цi свiтлi очi, на трохи випнутi вперед зуби, на це обличчя, таке незвичайне для американця, Бен вирiшив, що заради нього вiддасть усе. На це варто витратити час. Вiн уже добереться до самого серця хлопчини! Рано чи пiзно вiн до нього добереться. Останнiй дюйм, який роздiляє всiх i все, нелегко подолати, якщо не бути майстром своєї справи. Але бути майстром своєї справи – обов’язок льотчика, а Бен був же колись зовсiм не поганим льотчиком.»
