Композиція “Павутинка” Експозиція – Будда прогулюється в раю. Зав’язка – Будда випадково заглядає в пекло і бачить Кандату та вирішує йому до Розвиток подій – негідник бачить павутинку й дереться нагору, прагнучи потрапити до раю. Кульмінація – Кандата дивиться вниз, на пекло, бачить грішників, що лізуть за ним, проявляє свою агресивну егоїстичну сутність. Розв’язка – павутинка обривається над головою Кандати, грішник тепер назавжди летить у пекло. Епілог – Будда розмірковує про нереалізований грішником Кандатою шанс. Будда і лотоси.
Павутинка” символи Будда – Добро, гармонія, умиротворення, моральний ідеал. Лотос вважається в Японії священною квіткою, пов’язаною з буддизмом. Лотос символізує вчення Будди, утілюючи досконалість, мудрість, духовну чистоту, прагнення до моральної довершеності й тлення. Згідно з японською міфологією – Світове Дерево, що з’єднує три рівні світобудови: його корінь знаходиться в мулі (болоті), стебло – у воді, а листя і квітка – звернені до неба. Лотос нагадує про те, що в якому б середовищі не народилася людина й де б не перебувала, вона здатна досягти високого та світлого ідеалу. Адже Лотос починає рости на дні озера, у бруді й воді; він повільно росте вгору, а коли виходить на поверхню озера, перетворюється на чудову квітку. Тому ще одне символічне значення лотоса — це перемога краси й чистоти над брудом життя. Вода, озеро – початок і кінець усього сущого на землі, символ очищення душі й тіла, джерело життя. (Опуститися в озеро означає , з одного боку, смерть, а з іншого – зцілення і відродження) Павук для японців (з позицій буддизму) – Великий Ткач, Творець світу, його центр; посередник між світами часом; символ мудрості; символ життя – пряде нитку Долі. Павутина (з позицій буддизму) – символ сходження, підйому (синонімічні поняття – гора, хрест, драбина, дерево, ліана); нитка Доля, якою Великий Ткач (павук) прив’язує людей до павутини життя (минуле – теперішнє – майбутнє); символ скороминущості життя і плинності часу; спіраль, що уособлює собою творіння і розвиток; символ праведного життя, шлях до ння душі Срібляста нитка – у східних філософіях це нитка, яка тримає життя людини. Павутинка-нитка: -на земному шляху Кандати лише одна добра справа; -нитка долі, один кінець якої – в руках людини, інший – у владі вищої сили, провидіння; -зв’язок між світами: рай – земля – пекло. Річка Сандзунокава, Криваве озеро, Шпиляста гора, Кандата – зло, гріховність людини, розплата за злочинне життя на землі. Ранок – початок нового, схід сонця, надія, переродження душі Історія написання “Павутинка” Новелу «Павутинка» вперше надруковали в журналі «Червоний птах», який видавала група письменників спеціально для дітей, маючи на меті розвивати моральні якості та творчі здібності дітлахів. Провідна думка твору А. Рюноске цілком відповідала меті видання, адже письменник зміг утілити глибокий моральний зміст у довершеній формі. План “Павутинка” І частина. Рішення Будди віддячити за добро Кандаті. ІІ частина. Невикористаний шанс. ІІІ частина. Засмучений Будда
Хлестаков и не старался выдать себя за важное лицо. Городских чиновников ввело в заблуждение чистосердечие Хлестакова опытный мошенник вряд ли сумел бы провести городничего, который превзойдет в мастерстве обмана любого афериста, так как он «мошенников из мошенников обманывал» . Внезапно его судьба меняется: городские чиновники принимают его за важную особу, а именно — ревизора. Неожиданно для самого себя Хлестаков превращается в значительную персону и попадает в дом к главному человеку в городе — городничему. А между тем, Хлестаков готов был уже к тому, что его отправят в тюрьму за то, что он задолжал в гостинице, а тут такая внезапная перемена! Но удивительно то, что Хлестаков не особенно задумывается, почему его положение так круто изменяется — он просто не умеет думать, а движется по воле случая, используя благоприятный момент, что называется, по максимуму.
Оказавшись в доме городничего изрядно «приняв на грудь» и завидев дам — Анну Андреевну и Марью Антоновну, — решает «пустить пыль в глаза» . , Хлестаков начинает хвастаться. Рисуясь перед ними, он рассказывает небылицы о своём важном положении в Петербурге, и, что самое интересное, он сам верит в них. Он приписывает себе литературные и музыкальные произведения, которые в силу «лёгкости необыкновенной в мыслях» , якобы, «в один вечер, кажется, написал, всех изумил» . И даже не смущается, когда Марья Антоновна практически уличает его во лжи. Хлестаков ведет себя подло — волочится за двумя женщинами одновременно, при том эти женщины — мать и дочь. Но вскоре язык отказывается служить порядочно захмелевшему столичному гостю, и Хлестаков с городничего отправляется «отдохнуть».
Відповідь:
Композиція “Павутинка” Експозиція – Будда прогулюється в раю. Зав’язка – Будда випадково заглядає в пекло і бачить Кандату та вирішує йому до Розвиток подій – негідник бачить павутинку й дереться нагору, прагнучи потрапити до раю. Кульмінація – Кандата дивиться вниз, на пекло, бачить грішників, що лізуть за ним, проявляє свою агресивну егоїстичну сутність. Розв’язка – павутинка обривається над головою Кандати, грішник тепер назавжди летить у пекло. Епілог – Будда розмірковує про нереалізований грішником Кандатою шанс. Будда і лотоси.
Павутинка” символи Будда – Добро, гармонія, умиротворення, моральний ідеал. Лотос вважається в Японії священною квіткою, пов’язаною з буддизмом. Лотос символізує вчення Будди, утілюючи досконалість, мудрість, духовну чистоту, прагнення до моральної довершеності й тлення. Згідно з японською міфологією – Світове Дерево, що з’єднує три рівні світобудови: його корінь знаходиться в мулі (болоті), стебло – у воді, а листя і квітка – звернені до неба. Лотос нагадує про те, що в якому б середовищі не народилася людина й де б не перебувала, вона здатна досягти високого та світлого ідеалу. Адже Лотос починає рости на дні озера, у бруді й воді; він повільно росте вгору, а коли виходить на поверхню озера, перетворюється на чудову квітку. Тому ще одне символічне значення лотоса — це перемога краси й чистоти над брудом життя. Вода, озеро – початок і кінець усього сущого на землі, символ очищення душі й тіла, джерело життя. (Опуститися в озеро означає , з одного боку, смерть, а з іншого – зцілення і відродження) Павук для японців (з позицій буддизму) – Великий Ткач, Творець світу, його центр; посередник між світами часом; символ мудрості; символ життя – пряде нитку Долі. Павутина (з позицій буддизму) – символ сходження, підйому (синонімічні поняття – гора, хрест, драбина, дерево, ліана); нитка Доля, якою Великий Ткач (павук) прив’язує людей до павутини життя (минуле – теперішнє – майбутнє); символ скороминущості життя і плинності часу; спіраль, що уособлює собою творіння і розвиток; символ праведного життя, шлях до ння душі Срібляста нитка – у східних філософіях це нитка, яка тримає життя людини. Павутинка-нитка: -на земному шляху Кандати лише одна добра справа; -нитка долі, один кінець якої – в руках людини, інший – у владі вищої сили, провидіння; -зв’язок між світами: рай – земля – пекло. Річка Сандзунокава, Криваве озеро, Шпиляста гора, Кандата – зло, гріховність людини, розплата за злочинне життя на землі. Ранок – початок нового, схід сонця, надія, переродження душі Історія написання “Павутинка” Новелу «Павутинка» вперше надруковали в журналі «Червоний птах», який видавала група письменників спеціально для дітей, маючи на меті розвивати моральні якості та творчі здібності дітлахів. Провідна думка твору А. Рюноске цілком відповідала меті видання, адже письменник зміг утілити глибокий моральний зміст у довершеній формі. План “Павутинка” І частина. Рішення Будди віддячити за добро Кандаті. ІІ частина. Невикористаний шанс. ІІІ частина. Засмучений Будда
Пояснення:
Внезапно его судьба меняется: городские чиновники принимают его за важную особу, а именно — ревизора. Неожиданно для самого себя Хлестаков превращается в значительную персону и попадает в дом к главному человеку в городе — городничему. А между тем, Хлестаков
готов был уже к тому, что его отправят в тюрьму за то, что он задолжал
в гостинице, а тут такая внезапная перемена! Но удивительно то, что Хлестаков не особенно задумывается, почему его положение так круто изменяется — он просто не умеет думать, а движется по воле случая, используя благоприятный момент, что называется, по максимуму.
Оказавшись в доме городничего изрядно «приняв на грудь» и завидев дам — Анну Андреевну и Марью Антоновну, — решает «пустить пыль в глаза» . , Хлестаков начинает хвастаться.
Рисуясь перед ними, он рассказывает небылицы о своём важном положении в Петербурге, и, что самое интересное, он сам верит в них.
Он приписывает себе литературные и музыкальные произведения, которые в силу «лёгкости необыкновенной в мыслях» , якобы, «в один вечер, кажется, написал, всех изумил» . И даже не смущается, когда Марья Антоновна практически уличает его во лжи.
Хлестаков ведет себя подло — волочится за двумя женщинами одновременно, при том эти женщины — мать и дочь.
Но вскоре язык отказывается служить порядочно захмелевшему столичному гостю, и Хлестаков с городничего отправляется «отдохнуть».