Люди забыли, что такое сказка, что такое мечта... Часто засиживаясь на работе они забывает хоть на минуту отвлечься и помечтать. Как сказал Валерий Яковлевич Брюсов: "Вечен только мир мечты". Люди утратили понимания к друг-другу, они не могу отличить хорошего, талантливого человека, от обычного замкнутого. Часто люди не понимают и даже презирают тех, кто умеет, хочет и любит мечтать. "Алые паруса" Алекснадра Грина подарили нам феерию, к которой, возможно стремился он сам. Мечтать - значить жить. Мысли реализируются, верьте в то о чём мечтаете и всё непременно сбудется!
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»
Люди забыли, что такое сказка, что такое мечта... Часто засиживаясь на работе они забывает хоть на минуту отвлечься и помечтать. Как сказал Валерий Яковлевич Брюсов: "Вечен только мир мечты". Люди утратили понимания к друг-другу, они не могу отличить хорошего, талантливого человека, от обычного замкнутого. Часто люди не понимают и даже презирают тех, кто умеет, хочет и любит мечтать. "Алые паруса" Алекснадра Грина подарили нам феерию, к которой, возможно стремился он сам. Мечтать - значить жить. Мысли реализируются, верьте в то о чём мечтаете и всё непременно сбудется!
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»
Объяснение: