Олександр Кандиба — автор поезії, що розпочинається рядками
1Сміються, плачуть солов'ї і б'ють піснями в
груди
2Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера
весна золота!
3Має крилами весна запашна, Лине вся в
прозорих шатах
4У теплі дні збирання винограду і він стрів. На
Мулах нeшвидких
1." Се новий тухольський боярин, Тугар Вовк, справляв великi лови на грубу звiрину. Вiн святкував почин свого нового життя,- бо недавно князь Данило дарував йому в Тухольщинi величезнi полонини i цiле одно пригiр’я Зелеменя; недавно вiн появився в тих горах i побудував собi гарну хату i оце першу учту справляє, знайомиться з довколичними боярами."
2. "… бо Тугар Вовк був мужчина, як дуб. Плечистий, пiдсадкуватий, з грубими обрисами лиця i грубим, чорним волоссям, вiн i сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведiв, яких їхав воювати."
:)
Объяснение:
Ярославна, жінка Ігоря, на мою думку була дуже дбайливою дівчиною.
Вона була дочкою князя Ярослава Осломисла та Ольги Долгорукої. Вірна та береглива, любляча Берегиня князя Ігоря.
Плач Ярославни описує тугу жінки за своїм чоловіком, її страждання та біль: « Ярославна рано плаче В Путивлі на заборалі, промовляючи: " Світле й пресвітле сонце, всім ти тепле і красне! Чому ж, господине, простір ти своє горяче проміння на воїв мого лада? " »
На мою думку, Ярославни вважається символом вірної дружини не даремно!