Заранее прощения за допущенные ошибки в плане пунктуации.
На початку твору, Федько виступає у ролі розбишаки, якому немає ніякого діла до думки інших. Його поведінка явно націлена на привернення уваги, або ж звичайні пустощі просто виливаються у серйозні неприємності. Проте навіть в образі "халамидника" він має важливу якість, в якій ніхто не може сумніватись, а саме чесність. Ця важлива чеснота можливо і вплинула на подальші події твору. Його вчинок ння Толі, а згодом і брехня заради Толі, докорінно змінюють наше ставлення до Федька. З цієї частини твору Федько постає у ролі благородно лицаря, проте недооціненого, скоріше всього через його минулі справи. На мою думку, саме через це ніхто з гаючих ненаважився відмовити його від такого вчинку. Отже, Федько - благородна людина, завжди готова прийти на до проте постійно ховаючись за маскою розбишаки він не міг проявити цієї якості. Тільки наприкінці твору, після смерті Федька, інші герої, а саме його друзі, близькі, родичі, односільчани, змогли побачити у ньому того "благородного лицаря".
Рассказ М. Шолохова «Судьба человека» - это произведение о тяжелых последствиях Великой Отечественной войны. Мне очень понравилась эта повесть, потому что она позволяет нам прочувствовать все те эмоции, которые испытывали герои. Читать ее было очень грустно. Но в то же время очень радостно, потому что в конце концов герои обрели свое счастье.
«Судьба человека» - это повесть о солдате, который всю войну, попадал в плен, видел убийства и сам убивал, но который, в конце концов, не был убит. Он смог выжить в этой войне, но это не принесло ему счастья. Ведь под налетами бомб погибла его жена и дочери, а в самый последний день войны, 9 мая 1945 года умер единственный сын, так храбро сражавшийся на войне, получивший и медали, и ордена, но который не смог пережить отца. И вот, как-то раз главный герой встречает мальчика, который остался сиротой. Он решает притвориться его отцом, и с этого момента они все время будут вместе.
Судьба распорядилась так, что два одиноких человека, потерявших всех своих близких, нашли друг друга и избавились от одиночества. Рассказ «Судьба человека» трогает читателя за самую душу. М. Шолохов сумел сделать так, что мы можем прочувствовать, насколько глубоко было горе людей, ставших одинокими, и насколько счастливы они смогли стать, найдя родственную душу. Именно поэтому я и люблю этот рассказ. или тут выбирай
На початку твору, Федько виступає у ролі розбишаки, якому немає ніякого діла до думки інших. Його поведінка явно націлена на привернення уваги, або ж звичайні пустощі просто виливаються у серйозні неприємності. Проте навіть в образі "халамидника" він має важливу якість, в якій ніхто не може сумніватись, а саме чесність. Ця важлива чеснота можливо і вплинула на подальші події твору.
Його вчинок ння Толі, а згодом і брехня заради Толі, докорінно змінюють наше ставлення до Федька. З цієї частини твору Федько постає у ролі благородно лицаря, проте недооціненого, скоріше всього через його минулі справи. На мою думку, саме через це ніхто з гаючих ненаважився відмовити його від такого вчинку.
Отже, Федько - благородна людина, завжди готова прийти на до проте постійно ховаючись за маскою розбишаки він не міг проявити цієї якості. Тільки наприкінці твору, після смерті Федька, інші герої, а саме його друзі, близькі, родичі, односільчани, змогли побачити у ньому того "благородного лицаря".
«Судьба человека» - это повесть о солдате, который всю войну, попадал в плен, видел убийства и сам убивал, но который, в конце концов, не был убит. Он смог выжить в этой войне, но это не принесло ему счастья. Ведь под налетами бомб погибла его жена и дочери, а в самый последний день войны, 9 мая 1945 года умер единственный сын, так храбро сражавшийся на войне, получивший и медали, и ордена, но который не смог пережить отца. И вот, как-то раз главный герой встречает мальчика, который остался сиротой. Он решает притвориться его отцом, и с этого момента они все время будут вместе.
Судьба распорядилась так, что два одиноких человека, потерявших всех своих близких, нашли друг друга и избавились от одиночества. Рассказ «Судьба человека» трогает читателя за самую душу. М. Шолохов сумел сделать так, что мы можем прочувствовать, насколько глубоко было горе людей, ставших одинокими, и насколько счастливы они смогли стать, найдя родственную душу. Именно поэтому я и люблю этот рассказ.
или тут выбирай