ОООЧЕНЬ Составить в тетради конспект о жизни Ф.М. Достоевского по плану:
1. Даты жизни.
2. Детство ("Божедомка" в Москве, отношения с отцом)
3. Юность в Петербурге (Инженерное училище, бедствия, письма домой)
4. Литературный кружок.
5. Арест (Дело "петрашевцев"), казнь на Семеновском плацу. Последние мгновения перед смертью.
6. Каторга. История романа "Записки из Мертвого дома"
7. Возвращение в Петербург. Литературная деятельность.
8. А.Г. Сниткина - секретарь друг, любовь, жена.
9. Наследие Достоевского (бессмертные повести, романы)
10. Значение творчества Ф.М. Достоевского в русской духовной культуре.
1) выражающие главную мысль произведения:
«Горе от ума» А. С. Грибоедов
2) сформулированные в виде вопроса:
«Что делать?» Н. Г. Чернышевский
3) непонятные, интригующие:
«Стучит!» рассказ И. С. Тургенева
«Страшная месть» Н. В. Гоголь
4) передающие эмоциональное состояние автора:
«Русь бесприютная» С. А. Есенин
«Прокляты и убиты» роман Виктора Астафьева
5) отражающие отношение автора к своим персонажам:
«Прозаседавшиеся» В. В. Маяковский
«Униженные и оскорблённые» Ф. М. Достоевский
6) носящие иносказательный характер:
«Не всё коту масленица» пьеса А. Н. Островского.
7) обозначающие время действия, место действия или имя персонажа:
«В августе сорок четвёртого» роман Владимира Богомолова,
«Село Степанчиково и его обитатели» Ф. М. Достоевский
«Сорочинская ярмарка» повесть Н. В. Гоголя,
«Евгений Онегин» А. С. Пушкин.
Діало́г (або діялог[1], грец. Διάλογος — «розмова») — двосторонній обмін інформацією (розмова, спілкування) між двома або більше людьми (або у технічній мові — людиною та ЕОМ) у вигляді питань та відповідей.
Монологічний і діалогічний тексти розрізняються між собою як з погляду структури, що лежить в основі мовленнєвої ситуації, так і з погляду закономірностей текстоутворення, що в них діють (О. І. Москальська).
Відмінності в структурі мовленнєвої ситуації визначаються розподілом ролей між учасниками мовленнєвого акту. Монологічний текст — це усне чи письмове мовлення однієї особи, інший учасник мовленнєвого акту — адресат, реципієнт*, або мислиться, або не відразу реагує (лінійний ланцюжок речень). Діалогічний текст репрезентує альтернативний ланцюжок, що утворюється чергуванням висловлювань двох чи декількох учасників мовлення.
В основі діалогу лежить діалогічна єдність: вираження думок та їх сприйняття, реакція на них, що знаходить відображення у структурі цього акту мовлення. Діалог складається з взаємопов'язаних реплік співрозмовників.
Діалогічне спілкування являє собою не один якийсь вид мовленнєвої діяльності його учасників, а мовленнєвий акт (обмін інформацією), у якому говоріння і слухання — нерозривно пов'язані види мовленнєвої діяльності.
Основними ознаками діалогу є: намір, цілеспрямованість, правила ведення розмови.
Цілеспрямованість мовленнєвої дії в діалозі — це наявна чи прихована мета мовця (слухача) (повідомлення про щось, питання, наказ, порада, обіцянка і под.).
Для того, щоб досягнути своєї мети кожний із співрозмовників реалізує свій намір, спонукаючи партнера до певних мовленнєвих дій. Необхідною для діалогу є правила ведення розмови: а) повідомлення подається певними порціями; б) повідомлення відповідає темі розмови; в) співрозмовники роблять мовлення зрозумілим, послідовним.
Існує типовий набір смислових частин розмови:
установлення контакту із співрозмовником (зоровий — мовленнєвий, зоровий + мовленнєвий);
початок розмови;
розвиток теми (реакція співрозмовника + репліки); кінцівка розмови.