Вэтом городе нет никакого порядка: в больницах врачи ходят грязно, больные «походят на кузнецов» и курят крепкий табак, а врачи о них даже не заботятся: «если умрет, он так умрет, если выздоровеет, то и так выздоровеет» , в здании суда сторожа разводят гусей и сушат белье, заседатель вечно пьян «от него такой запах, как будто бы он сейчас вышел из винокурного завода» , а судья ведет докладную записку так, что «сам соломон не разрешит, что в ней правда, а что неправда» . в учебных заведениях преподаватели при объяснении материала то делают гримасы, то рассказывают эмоционально, то есть плохой пример ученикам. а на улицах грязно «я и позабыл, что возле того забора навалено на сорок телег всякого сору» . но и живется людям в этом городе несладко. особенно купцам, которых чиновники всячески обирают. городничие берут все, что на глаза ни попадет. а также он купцов «постоем совсем заморил» . но не только городничий был несправедлив к купцам, но и ко многим другим. например, городничий приказал сдать в солдаты женатого человека (а это не по закону) и лишить жены мужа. хотя следовало вместо этого мужчины взять сына портного, но его (портного) родители подкупили городничего. или совсем невинного человека, а именно унтер – офицершу, высекли, да и притом за ошибку еще и штраф заставили платить. вот каков образ уездного города. а верхушка состояла из взяточников,и чиновников,которым было все равно на низшие слои населения.
Поезія кохання шотландського поета р. бернса зачаровує щирістю, мелодійністю та простодушністю. у його віршах ідеться про почуття звичайної людини, яка сумує, радіє, страждає і вірить у щастя. сам бернс сприймав кохання як надзвичайно важливе джерело натхнення: «безперечно, існує безпосередній зв’язок між любов’ю, музикою і віршами, — стверджував митець. — любов — це світлий дар природи. можу сказати про себе, що я ніколи не мав жодної думки чи схильності стати поетом, доки не закохався. а тоді рима і мелодія стали… голосом мого серця». у своїх віршах він поетизував образ гарної дівчини (bonnie lass). але за життя р. бернса шотландські красуні насміхалися над ним і чекали, коли ж співець дівочої краси зустріне справжнє кохання. це трапилося 1785 р., коли р. бернс познайомився з джин армор. вони поклялись одне одному у вірності. за давнім каледонським звичаєм вони підписали шлюбний контракт, у якому перед богом навіки оголосили себе чоловіком і дружиною. на шляху до щастя подружжю довелося багато й виснажливо працювати, пережити скруту й розлуку. однак вони таки зуміли зберегти найважливіше — своє кохання. багатий батько джин не дав дозволу на шлюб і почав судове переслідування молодого поета. а р. бернс був бідним, тому мусив тривалий час переховуватися. потрапивши до м. единбурга, поет опублікував свої вірші, які пізніше ввійшли до його зібрання творів. так він здобув популярність. а кохання жило в його серці. у 1788 р. він узяв офіційний шлюб із джин армор. до речі, першим слухачем його творів була саме вона. поезію «моя любов — рожевий квіт…», як і багато інших ліричних віршів, бернс присвятив дружині — жінці, яка стала його долею. цей твір випромінює життєрадісну віру у всепереможну силу справжнього кохання. вірш «a red, red rose» уперше з’явився в 1794 р. в журналі «scots songs», виданий за сприяння популяризатора шотландських пісень п. урбані, з яким певний час співпрацював р. бернс. поет щиро вірив у те, що шотландська пісня не повинна загубитися в минулому. у передмові до твору п. урбані писав, що вірш «a red, red rose» він отримав від «відомого шотландського поета», який почув подібні слова з уст простої сільської дівчини. у шотландському діалекті ійської мови слово любов— luve в оригіналі вірша використовується на позначення дієслова любити, але воно пишеться з великої літери в значенні кохана.
