Італійські війни (1494—1559) — ряд військових конфліктів між Францією, Іспанією і Священною Римською імперією за участю інших держав Західної Європи (Англія, Шотландія, Швейцарія, Османська імперія, Венеція, Папська область і італійські міста-держави) за володіння Італією і гегемонію в Європі. Виникнувши як династична суперечка за престол Неаполітанського королівства, Італійські війни швидко перетворилися на загальноєвропейський конфлікт. З 1520-х років головною складовою цього конфлікту стала боротьба між Францією і Габсбургами за домінування в Західній Європі.
Стихотворение написано Федором Тютчевым в 1859 году.
По жанру это пейзажная лирика.
Тема: смена дня и ночи.
В стихотворении поэт описывает тот краткий миг, когда ночь еще чувствует себя царицей над землей, но совсем скоро ей придется уступить свое место яркому дню. Автор использует красивые олицетворения для описания дня и ночи, и тем самым обостряет их противостояние, их вечное противоборство, в котором нет и не может быть победителя.
Сейчас властвует ночь, ее сменит день, но обязательно придет час, когда и день будет вынужден уступить ночи. таковы законы природы, которые в столь образной манере описал поэт.
В стихотворении чувствуется восхищение автора этой вечной борьбой, его любовь ко всем проявления природы, которая для поэта всегда была и будет живой
Італійські війни (1494—1559) — ряд військових конфліктів між Францією, Іспанією і Священною Римською імперією за участю інших держав Західної Європи (Англія, Шотландія, Швейцарія, Османська імперія, Венеція, Папська область і італійські міста-держави) за володіння Італією і гегемонію в Європі. Виникнувши як династична суперечка за престол Неаполітанського королівства, Італійські війни швидко перетворилися на загальноєвропейський конфлікт. З 1520-х років головною складовою цього конфлікту стала боротьба між Францією і Габсбургами за домінування в Західній Європі.
Стихотворение написано Федором Тютчевым в 1859 году.
По жанру это пейзажная лирика.
Тема: смена дня и ночи.
В стихотворении поэт описывает тот краткий миг, когда ночь еще чувствует себя царицей над землей, но совсем скоро ей придется уступить свое место яркому дню. Автор использует красивые олицетворения для описания дня и ночи, и тем самым обостряет их противостояние, их вечное противоборство, в котором нет и не может быть победителя.
Сейчас властвует ночь, ее сменит день, но обязательно придет час, когда и день будет вынужден уступить ночи. таковы законы природы, которые в столь образной манере описал поэт.
В стихотворении чувствуется восхищение автора этой вечной борьбой, его любовь ко всем проявления природы, которая для поэта всегда была и будет живой