Образ Євгенія Онєгіна дуже суперечливий. Негативні риси його характеру — індивідуалізм, егоїзм, холодність, практична бездіяльність — поєднуються в нім з позитивними, такими, як "душі пряме благородство». У нім ми бачимо і ознаки прогресивності і обізнаності. Образ Євгенія Онєгіна типовий для описуваної в романі епохи, але в той же час він виділяється з середовища, до якого належить. Передусім його відрізняє "різкий, охолоджений розум», схильність до "уїдливої суперечки» і "жарту з жовчю навпіл». Він далекий від світського і провінційного дворянства, яке він перевершує своїм розумом, але його не можна віднести і до прогресивної молоді, оскільки у нього немає ідеалу в житті, до якого можна було б прагнути.Таким чином, Євгеній Онєгін стає "зайвою людиною». Належачи до світла, він зневажає його. Онєгін не знаходить свого істинного призначення і місця в житті, він обтяжується своєю самотністю. Говорячи словами Герцена, "Онєгін… зайва людина в тому середовищі, де він знаходиться, не маючи потрібної сили характеру, щоб вирватися з неї».
Разуверение – одно из ранних стихотворений Баратынского. Опубликовано было оно в 1821 году, когда автор пребывал на военной службе. Написана элегия в юношеские годы под впечатлением от первых романтических чувств к кузине Варваре Кучиной.
В письмах упоминаются их прогулки, совместные обеды в поместье Мара. Но никакого продолжения эта невинная любовь не имела. Женился Баратынский в 1826 году на Анастасии Энгельнардт.
дея произведения – обрести покой вне существующей, грубой действительности. Лирический герой не желает смерти, но желает пребывать во сне, где, может быть, до сих пор, как в некой параллельной реальности, и обитают былые мечты.
Нега — единственная надежда персонажа, только так он вновь обретёт жизненные силы и преодолеет свою «слепую тоску». Любовь воплотить уже невозможно, остаётся лишь воображать её, беречь воспоминание о ней в идеальном, иллюзорном мире.
Негативні риси його характеру — індивідуалізм,
егоїзм, холодність, практична бездіяльність —
поєднуються в нім з позитивними, такими, як
"душі пряме благородство». У нім ми бачимо і
ознаки прогресивності і обізнаності. Образ
Євгенія Онєгіна типовий для описуваної в
романі епохи, але в той же час він виділяється
з середовища, до якого належить. Передусім
його відрізняє "різкий, охолоджений розум»,
схильність до "уїдливої суперечки» і "жарту з
жовчю навпіл». Він далекий від світського і
провінційного дворянства, яке він перевершує
своїм розумом, але його не можна віднести і
до прогресивної молоді, оскільки у нього
немає ідеалу в житті, до якого можна було б
прагнути.Таким чином, Євгеній Онєгін стає
"зайвою людиною». Належачи до світла, він
зневажає його. Онєгін не знаходить свого
істинного призначення і місця в житті, він
обтяжується своєю самотністю. Говорячи
словами Герцена, "Онєгін… зайва людина в
тому середовищі, де він знаходиться, не
маючи потрібної сили характеру, щоб
вирватися з неї».
Объяснение:
Разуверение – одно из ранних стихотворений Баратынского. Опубликовано было оно в 1821 году, когда автор пребывал на военной службе. Написана элегия в юношеские годы под впечатлением от первых романтических чувств к кузине Варваре Кучиной.
В письмах упоминаются их прогулки, совместные обеды в поместье Мара. Но никакого продолжения эта невинная любовь не имела. Женился Баратынский в 1826 году на Анастасии Энгельнардт.
дея произведения – обрести покой вне существующей, грубой действительности. Лирический герой не желает смерти, но желает пребывать во сне, где, может быть, до сих пор, как в некой параллельной реальности, и обитают былые мечты.
Нега — единственная надежда персонажа, только так он вновь обретёт жизненные силы и преодолеет свою «слепую тоску». Любовь воплотить уже невозможно, остаётся лишь воображать её, беречь воспоминание о ней в идеальном, иллюзорном мире.