Определите к кокому жанру детского фольклора относится пооизведение Котилось яблочко по огороду и упала в прямо в воду . Буль-Буль-бульон , выходи из круга вон
Сверстники мои или иной кто другой! Читая это поученьице, не насмейтесь над ним, но и плакать тоже не нужно.
В школе своей не ленитесь, хорошо учитесь и уроки вовремя делайте. Не полагайтесь ни на решебник, ни на товарища своего. В доме своём не ленитесь – маме, папе Куренья остерегайтесь и пьянства – от того душа погибает и тело.
Везде, куда вы пойдёте и где остановитесь, подайте просящему. Слабых не обижайте, а наоборот, защищайте. Животных своих любите и вовремя кормите, но и убирать за ними тоже придётся.
Больному позвоните, покойника навестите, ибо все мы смертны. К старшим на Вы обращайтесь, доброе слово им молвите.
Если забудете это, то чаще перечитывайте моё поученьице. Тогда и мне пятёрку поставят, и вам будет хорошо.
Про Стрільчий острів 1 між людьми здавна йде така балачка, що на ньому закопані великі гроші. А закопали їх, кажуть, запорожці. Козаки вирили там глибоку яму, наклали туди золота, срібла, рушниць та й засипали все те піском. А потім розіклали на тому піску якогось хлопця та й давай його сікти. Сікли-сікли, а тоді й питають:
— А знаєш ти, за віщо ми тебе січем?
— Ні, не знаю,— каже хлопець, а сам плаче.
Давай вони його вдруге сікти. Сікли-сікли, перестали й знов питають:
— А що, знаєш?
— Ой татусеньки рідненькі! Не знаю...
Давай втретє. Кричало те хлоп’я, кричало, аж поки охрипло.
— Годі! — кажуть. І давай питати:
— Скажи, скурвий сину, за що ми тебе січем?
— За те, щоб пам’ятав, де поклали скарб.
— Ну,— кажуть,— догадався. Обдивися ж та йди собі з Богом.
Вирвався хлопець, одбіг геть далеко від острова та й давай питати шляху на Україну. Питав-питав — допитався. Дійшов аж до свого батька. Це було, кажуть, зараз, як Січ зруйнували.
Через скільки там десятків років з Київської губернії гнав один дід по Дніпру пліт. Догнав до слободи Волоської та й пішов шукати грошей на острів Стрільчий. Але те місце вже було загорнуте камінням. Довго він його шукав, та так і не знайшов. Давай тоді той дід розказувати. А то був той самий дід, якого сікли запорожці, коли він був ще хлопцем.
Дід розказав і прикмети, де закопували скарб.
— На тім боці, — каже, — супроти острівка стояв дуб, а на дубі була товста гілка, яка показувала на острівок, де саме сховано скарб.
Деякі старі люди ще й досі пам’ятають того дуба.
1 - Стрільчий — острів на Дніпрі, при впадінні р. Мокрої Сури.
В школе своей не ленитесь, хорошо учитесь и уроки вовремя делайте. Не полагайтесь ни на решебник, ни на товарища своего. В доме своём не ленитесь – маме, папе Куренья остерегайтесь и пьянства – от того душа погибает и тело.
Везде, куда вы пойдёте и где остановитесь, подайте просящему. Слабых не обижайте, а наоборот, защищайте. Животных своих любите и вовремя кормите, но и убирать за ними тоже придётся.
Больному позвоните, покойника навестите, ибо все мы смертны. К старшим на Вы обращайтесь, доброе слово им молвите.
Если забудете это, то чаще перечитывайте моё поученьице. Тогда и мне пятёрку поставят, и вам будет хорошо.
— А знаєш ти, за віщо ми тебе січем?
— Ні, не знаю,— каже хлопець, а сам плаче.
Давай вони його вдруге сікти. Сікли-сікли, перестали й знов питають:
— А що, знаєш?
— Ой татусеньки рідненькі! Не знаю...
Давай втретє. Кричало те хлоп’я, кричало, аж поки охрипло.
— Годі! — кажуть. І давай питати:
— Скажи, скурвий сину, за що ми тебе січем?
— За те, щоб пам’ятав, де поклали скарб.
— Ну,— кажуть,— догадався. Обдивися ж та йди собі з Богом.
Вирвався хлопець, одбіг геть далеко від острова та й давай питати шляху на Україну. Питав-питав — допитався. Дійшов аж до свого батька. Це було, кажуть, зараз, як Січ зруйнували.
Через скільки там десятків років з Київської губернії гнав один дід по Дніпру пліт. Догнав до слободи Волоської та й пішов шукати грошей на острів Стрільчий. Але те місце вже було загорнуте камінням. Довго він його шукав, та так і не знайшов. Давай тоді той дід розказувати. А то був той самий дід, якого сікли запорожці, коли він був ще хлопцем.
Дід розказав і прикмети, де закопували скарб.
— На тім боці, — каже, — супроти острівка стояв дуб, а на дубі була товста гілка, яка показувала на острівок, де саме сховано скарб.
Деякі старі люди ще й досі пам’ятають того дуба.
1 - Стрільчий — острів на Дніпрі, при впадінні р. Мокрої Сури.