Определите роль этой пейзажной зарисовки в поэме Лермонтова «Мцыри». Найдите и подпишите все известные вам языковые средства выразительности (лексические и синтаксические).
Напрасно в бешенстве порой
Я рвал отчаянной рукой
Терновник, спутанный плющом:
Все лес был, вечный лес кругом,
Страшней и гуще каждый час;
И миллионом черных глаз
Смотрела ночи темнота
Сквозь ветви каждого куста...
Моя кружилась голова;
Я стал влезать на дерева;
Но даже на краю небес
Все тот же был зубчатый лес.
Тогда на землю я упал;
И в исступлении рыдал,
И грыз сырую грудь земли,
И слезы, слезы потекли
В нее горючею росой...
Но, верь мне людской
Я не желал... Я был чужой
Для них навек, как зверь степной;
И если б хоть минутный крик
Мне изменил — клянусь, старик,
Я б вырвал слабый мой язык.
Мать и дядя Максим стараются мальчику осмысливать звуки и ощущения.
У Петруся нет друзей, кроме Эвелины. Дети вырастают, а дружба их становится все крепче. Петр женится на Эвелине, у них рождается сын. Отец боится, что мальчик будет слепым. И когда врач сообщает, что ребенок, несомненно, зряч, Петра охватывает такая радость, что на несколько мгновений ему кажется, будто он сам все видит: небо, землю, своих близких.
Через 3 года Петр становится известен своим музыкальным талантом. В Киеве, во время ярмарки «Контракты» , многочисленная публика собирается слушать слепого музыканта, о судьбе которого уже ходят легенды.
Максим понимает, что Петр сумел почувствовать жизнь в её полноте, напомнить людям о чужих страданиях. Сознавая в этом и свою заслугу, Максим убеждается, что прожил жизнь не зря.
За старої пані дівчата у дворі жили спокійно, не дозволяла вона тільки виходити нікуди, навіть до церкви у неділю. Хіба що на велике свято. Зате не била, не знущалася, бо була вже стара.
Кожен день шили дівчата у своїм покої. Інколи було зовсім нудно, інколи ж чомусь розвеселяться вони.
У старої була онучка, яка вчилася в інституті. Через деякий час повідомила панночка, щоб забирали її. Почалися приготування.
ІІ
Нарешті приїхала молода панночка. Була вона вродлива, щебетала коло бабусі та все розповідала, як її мучили в інституті. Навчилася вона добре тільки музики і французької мови.
ІІІ
Панночка стала вибирати собі дівчину в прислуги і вибрала оповідачку — Устину. Дуже бідкалась, що та нічого не вміє.
Дівчата-кріпачки ли свою подругу. Видно було, що не солодко їй доведеться.
ІV
Увечері покликали Устину до панночки роздягати її. А та вже сердиться, зриває одяг, кричить на дівчину. Обізвала її дурною, тому що вона не вміє звивати кіс.
V—VI
Наступного дня прокинулася панночка зранку, ходить скрізь, розглядає та все питає у бабусі, коли ж вони гостей покличуть, бо вона тільки про це і мріяла.
Почали готуватися, шити молодій одяг, бігали, кроїли. Панночка була задоволена. Понаїхало багато гостей. Всі паничі коло неї так і в’ються, а вона розквітає і говорить з ними ласкаво.
VII—XI
Поступово панночка перевернула все на свій лад. Бабусі заборонила плести, бо перед гостями соромно, тому нудилася тепер стара у кутку.
Дівчат взагалі не милувала. Цілий день вони мусили гаптувати, а вона все перевіряла, сердилася навіть, коли йшли обідати. Поступово почала їх штурхати, а потім і бити. Залишала в спокої тільки тоді, коли приїжджали гості.
Одного разу так вибила Устину за те, що та не могла її заплести, аж дівчина довго хворіла. І пані ще насварилася, захищаючи "бідну" онучку.
Довго лежала Устя, не мала сил встати. А панночка сердиться, що вона ледарює, скаржилася бабусі.
Викликали дівчину до себе, знову почала її молода хазяйка штурхати, кричати на неї.
XII—XVII
Панночка дізналася, що у місті працює дуже вродливий і гордий полковий лікар. Щоб якось заманити його до себе в гості, вдала з себе хвору. Так і закохався він у дівчину, та й вона його полюбила.
Паничі, побачивши таке діло, перестали приїжджати. Зате лікар вчащає кожного дня.
Журиться тільки панночка, що бідний він. Аж потім дізналася, що він має хутірець, і дуже зраділа. Бабуся пообіцяла лишити їй у спадок свій маєток. Заспокоїлася молода. Вихваляється перед сусідками, показуючи бабині подарунки наче від молодого, а ним ще попихає при людях.
Одного дня їх заручили. Наїхало багато гостей, вітали молодих. Почала панночка готувати свій посаг, а потім і збиратися в дорогу на хутір.