Определите тему и идею стихотворения Монастырь на Казбеке ​

Що таке щастя? У кожного своя відповідь. На мою думку, щастя – то відчуття задоволення людиною своїх успіхів у праці, житті, приємні почуття від пізнанного, пережитого, побаченого, відчутого. Кожна людина цінує своє щастя і намагається утримати його подовше. Скільки людей – стільки думок. Одні вважають, що щастя у багатстві: шикарні особняки і домашній персонал в Одесі, дорогі авто і прибутковий бізнес – все це для них складові щасливого життя. Для інших щастя у здоров’ї рідних та близьких, у пізнанні світу, прилученні до мистецтва. Я вважаю, щаслива та людина, яка вміє бути успішною, духовно зростати – сама здобуває своє щастя, яким би воно не було. У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. У наш час діти сучасних скоробагатьків і акул бізнесу і є такими “павлусями-лежнями”, які часто ведуть паразитичний споживацький б життя. Чи позаздриш Павлусеві? Особисто я – ні! Нічого не робити і “пухнути” від їжі – то не природно для людини розумної. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим. Щастя не приходить саме, а дістається часто важкою працею. Оті для мене щастя – то своєрідний пошук чарівної квітки пізнання і натхнення. З насіннячка я рощу цю квітку, пізнаючи світ і людей. Я щаслива, що мною пишаються мама і тато, радію усмішкам своїх сестричок, досягненням рідних. Дякую Богові за сонячний день і пташиний спів, за здоров’я рідних і достаток у родині, за успішно прожитий день, за зроблені справи. Отже, щастя для мене в успішному поступі життя. Уявляю людське щастя як ясне сонечко, що світить для всіх і усміхається. Тільки ті, що бояться яскравого проміння, не пізнають шасливих хвилин. Щаслива людина випромінює позитивну енергію, обдаровує нею інших. Григорій Сковорода писав: “Щасливий той, кому вдалося знайти щасливе життя; але щасливіший той, хто вміє користуватися ним”. Так користуймося ним!

Рассказ Василия Белова “Скворцы” - это одновременно и рассказ о природе, и рассказ о маленьком мальчике, который лишен возможности бегать по улице и встречать весну, как остальные ребята. Семилетний Павлуня серьезно болен и ему нельзя ходить. Он почти неподвижно лежит на кровати, и его единственной отрадой становится открывающийся за окном вид.

Павлуня любуется наступившей весной, с радостью воспринимает прилет скворцов в новый, только что сделанный отцом скворечник. И когда скворцов постигает беда, мальчик, забыв о собственной болезни, спешит к ним на .

Он не может ничего изменить. Скворечник упал, яйца, отложенные скворцами, разбились, а сам мальчик от слабости и нервного потрясения падает в обморок. Но надежда остается. Остается надежда на то, что улетевшие скворцы вернутся может быть завтра. Остается надежда, что болезнь отступит и Павлуня вновь встанет на ноги.

Главные герои рассказа:

1)Павлуня. Мальчик 7 лет. Больной, несчастный, одинокий. Любит природу, любит животных.

2)Отец. Работящий, добрый, заботливый.

3)Мать. Несчастная, переживающая за сына, любящая.