Оксана — головна героїня повісті Миколи Васильовича Гоголя «Ніч перед Різдвом». Оксана найкрасивіша дівчина не тільки в Диканьці, де за нею юрбами бігають парубки, але і в довколишніх селах теж. Дівчина чудово розуміє свою красу і походження — батько її багатий козак, тому вона користується своєю красою, щоб підвищувати самооцінку, проте сама ні до одного парубку нічого не відчуває, а лише тішиться їх увагою.
Оксана любить виглядати в дзеркало і захоплюватися собою: своїм кирпатим носом, чорними очима, гарними бровами і тугою косою. При кожному такому процесі вона мріяла про те, як добрий чоловік буде так само захоплюватися нею, як вона сама.
Характером дівчина була наділена дуже складним: вона любила тільки себе, егоїстично ставилася до оточуючих, здавалася дуже зарозумілою, гордої і неприступною. Всі парубки, які за нею доглядали, так чи інакше переставали це робити, тому що ніякої взаємності вони не домагалися, Оксанка тільки тішила своє самолюбство завдяки ним.
Не міг не закохатися в Оксану і коваль Вакула, якому дівчина спочатку не зраджувала ніякої уваги, ставилася до нього так само холодно, як і до решти хлопців, навіть часом усміхаючись. Тільки Вакула не здавався, він не переставав любити і доглядати за Оксаною, він йшов до своєї мети, до своєї любові. За своєю примхливості перед Різдвом Оксанка говорить Вакулу, щоб той приніс їй черевички, які носить цариця. Звичайно, це був нісенітниця, який ніхто не сприйняв би всерйоз. Але не Вакула, він так сильно любив дівчину, що вирішив йти за черевичками.
По закінченні повісті ми бачимо Оксану вже в зовсім інших тонах: замість гордості й пихи в ній прокидаються збентеження і щира радість за те, що Вакула повернувся цілий і неушкоджений, та до того ж з черевичками. Звичайно, після такого подвигу дівчина дає згоду на те, щоб вийти заміж за Вакулу, та й сама розуміє, що любить його, адже після його зникнення вона дуже сильно хвилювалася і тривожилась, а це значить, що їй не все одно, що буде з ковалем.
Этот храм был заложен на месте гибели императора Александра II, там, где государь был смертельно ранен в результате террористического акта. После того, как на престол взошел новый император Александр III, Городская Дума города Петербурга просила государя возвести на месте гибели памятник или часовню. Император повелел на месте цареубийства возвести храм, для чего был объявлен конкурс на лучший проект церкви.
Через некоторое время императору было представлено восемь проектов, но Высочайшего одобрения ни один из них не получил. Александр III пожелал чтобы новый храм был возведен в русском вкусе, а "византийский стиль" категорически забраковал. Он пожелал:
В результате храм в честь памяти Александра II был построен, а назвали его " на крови", и это будет вариант ответа В.
Оксана — головна героїня повісті Миколи Васильовича Гоголя «Ніч перед Різдвом». Оксана найкрасивіша дівчина не тільки в Диканьці, де за нею юрбами бігають парубки, але і в довколишніх селах теж. Дівчина чудово розуміє свою красу і походження — батько її багатий козак, тому вона користується своєю красою, щоб підвищувати самооцінку, проте сама ні до одного парубку нічого не відчуває, а лише тішиться їх увагою.
Оксана любить виглядати в дзеркало і захоплюватися собою: своїм кирпатим носом, чорними очима, гарними бровами і тугою косою. При кожному такому процесі вона мріяла про те, як добрий чоловік буде так само захоплюватися нею, як вона сама.
Характером дівчина була наділена дуже складним: вона любила тільки себе, егоїстично ставилася до оточуючих, здавалася дуже зарозумілою, гордої і неприступною. Всі парубки, які за нею доглядали, так чи інакше переставали це робити, тому що ніякої взаємності вони не домагалися, Оксанка тільки тішила своє самолюбство завдяки ним.
Не міг не закохатися в Оксану і коваль Вакула, якому дівчина спочатку не зраджувала ніякої уваги, ставилася до нього так само холодно, як і до решти хлопців, навіть часом усміхаючись. Тільки Вакула не здавався, він не переставав любити і доглядати за Оксаною, він йшов до своєї мети, до своєї любові. За своєю примхливості перед Різдвом Оксанка говорить Вакулу, щоб той приніс їй черевички, які носить цариця. Звичайно, це був нісенітниця, який ніхто не сприйняв би всерйоз. Але не Вакула, він так сильно любив дівчину, що вирішив йти за черевичками.
По закінченні повісті ми бачимо Оксану вже в зовсім інших тонах: замість гордості й пихи в ній прокидаються збентеження і щира радість за те, що Вакула повернувся цілий і неушкоджений, та до того ж з черевичками. Звичайно, після такого подвигу дівчина дає згоду на те, щоб вийти заміж за Вакулу, та й сама розуміє, що любить його, адже після його зникнення вона дуже сильно хвилювалася і тривожилась, а це значить, що їй не все одно, що буде з ковалем.
Этот храм был заложен на месте гибели императора Александра II, там, где государь был смертельно ранен в результате террористического акта. После того, как на престол взошел новый император Александр III, Городская Дума города Петербурга просила государя возвести на месте гибели памятник или часовню. Император повелел на месте цареубийства возвести храм, для чего был объявлен конкурс на лучший проект церкви.
Через некоторое время императору было представлено восемь проектов, но Высочайшего одобрения ни один из них не получил. Александр III пожелал чтобы новый храм был возведен в русском вкусе, а "византийский стиль" категорически забраковал. Он пожелал:
В результате храм в честь памяти Александра II был построен, а назвали его " на крови", и это будет вариант ответа В.