Основна тема твору джека лондона '' син вовка'' ​

Сказка Андерсена " Соловей" достойна восхищений. Она необычна и очень правдива. В ней говориться о том, насколько живое бесценно.
Китайский император захотел увидеть и услышать птичку, о которой было много сказок и легенд, но никто никогда её не видел - это был соловей. Желание императора было исполнено: соловья нашли и он прилетел во дворец к императору. Эта была маленькая птичка с невзрачной окраской. Но как она пела... Император был очарован. Он посадил соловья в золотую клетку, лишил птичку свободы и заставлял её петь. Однажды императору передали подарок: искусно сделанного соловья, украшенным бриллиантами. Его заводили и он пел. Император заставлял петь живого соловья вместе с искусственным. Он хотел понять кто из этих птиц лучше. Придворные хором говорили: искусственный! Кончилось тем, что однажды живой соловей вырвался на свободу и улетел. А через год искусственный сломался. Петь стало некому пять лет. Император смертельно заболел. За ним пришла Смерть. Императору стало страшно, он хотел услышать музыку. И вдруг, прилетел живой соловей, запел и прогнал Смерть. На утро император был здоров.
Из своего рассуждения я делаю вывод, что настоящий соловей лучше. Он- живой, у него есть душа, чувства, разум, в отличие от искусственного. Пусть настоящий соловей имеет серую, невзрачную окраску. Зато насколько у него красив и бесценен голос. Искусственный же кроме своего механизма и бриллиантов не имеет ничего.

Олександр Олесь цікаві факти Олександр Олесь, справжнє ім’я якого Олександр Кандиба народився 5 грудня 1878 року на Сумщині в селянсько-чумацькій сім’ї. З малечку він був дуже здібним і людяним хлопчиком. В 4 роки вже навчився читати, відбулося його перше знайомство з творами Т. Шевченка. Коли йому було 11 років його батько втопився в ставку і він залишися з мамою і двома сестрами. В 1893 році він вступає до хліборобської школи, але жаги до знань не мав. Вчився аби закінчити. Саме в цій школі відбувся його творчий дебют – у рукописних журналах з’являються його перші вірші «Комета» та «Первоцвіт». Після школи стає слухачем вільних та безкоштовних курсів Харківського ветеринарного інституту і паралельно працює на скотобійні «Дарниця». Високу оцінку за свої твори він отримав від першої у царській Росії жінки-професора Олександри Єфименко, що спонукало його творити далі. Визначною подією у його житті стала поїздка до Полтави на відкриття пам’ятника Котляревському у 1903 році. Саме там він знайомиться та заводить хороші товариські відносини з Л. Українкою, Б. Грінченком, М. Коцюбинським. Знайомство з велетнями українського слова спонукало його перейти на написання творів тільки українською. В тому ж році він знайомиться зі своєю дружиною Вірою Свадковською, яка подарувала йому сина Олега Ольжича та вперше підписує твори Олесь. В 1905 році в альманасі «Багаття» вперше публікуються його твори. Заводить міцну дружбу з О.Кобилянською та В. Гнатюком, знайомиться з І. Франком та П. Тичиною. Останній вважав Олеся своїм вчителем і наставником і навіть свою першу збірку посвятив Олександру Олесю. Після Жовтневої революції 1917 року змушений емігрувати, залишивши дружину і сина в Україні. Там він пише свої найкращі твори «Минуле України в піснях» та «Земля обітована». Віра Свадковська, залишився в Україні, ледве зводить кінці з кінцями, викладаючи в університеті. Син Олег в свої 22 роки стає наймолодшим доктором археології, але не зміг розділити радість з батьком, який проживав у Чехії. Коли розпочалась Друга світова війна, син Олександра Олеся стає учасником руху Опору. В 1944 році нацисти його схоплюють і закатовують у концтаборі Заксенгаузен. Перебуваючи в еміграції до кінця свого життя, поет вивчає чеську, французьку та німецьку мови. Листуючись з дружиною, він переконує її вивчати українську мову, висилає з-за кордону словники та збірники, написані українською. Між ними збереглися теплі відносини, хоча називали один одного вони лише на «Ви». Помер Олесь в Празі в 1944 році.