Історія будь-якої країни – це імена і події. Одним із найбільш знакових імен, що репрезентують історію України, є Пантелеймон Куліш. Ключова постать українського національного відродження у ХІХ–ХХ століттях.
Він був подвижником, енциклопедистом, особистістю масштабу діячів італійської епохи Відродження. А саме життя його за наповненням мало майже шекспірівський розмах. Письменник, поет, драматург, історик, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, публіцист, редактор, видавець. За причетність до Кирило-Мефодіївського братства був ув’язнений і відправлений у трирічне заслання. Автор абетки української мови, що лягла в основу сучасного українського правопису, автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада», автор першого перекладу «Біблії» українською мовою і перекладів тринадцяти п’єс Шекспіра.
Григорій Грабович (Гарвардський університет, США) назвав П. Куліша рушієм і засновником новітньої української інтелектуальної, критичної думки та тих вимірів національної свідомості, які на ній будуються, і ключовою постаттю в становленні модерної української культури.
У той же час засвоєння творчої спадщини Куліша йшло з великими труднощами. Його постать ‒ яскрава, драматична, сповнена протиріч, як і той історичний час, в якому йому випало жити й працювати, оскільки тодішній процес становлення українського культурного поля та політичного життя був важким і складним. Інтеграція його в канон національної пам’яті відбувалася довго і зі значними перебоями, що було віддзеркаленням конфліктів і протиріч у самому новітньому українстві. Цілісна рецепція творчої особистості Куліша, якою б вона не була, – зокрема й негативною, і популістською (що передбачав і провокував сам письменник), – є частиною історії української культури.
Знаменно, що під час загальнокультурного підйому в Україні 1920-х років саме творчість і постать Куліша привертала чи не найбільшу увагу чільних представників того – потім розстріляного – відродження України. Інтуїтивно і програмово вони відчували, що саме Куліш є центральною проблемою у становленні української ідентичності, у національному русі ХІХ століття, і що власне ця проблемність робить його і цей рух таким цікавим (Г. Грабович). М. Хвильовий зазначав: «Що ж до науки, до політики й культури в широкому розумінні слова, то тут більшого за Куліша я не бачу. Здається, тільки він один маячить світлою плямою з темного минулого. Тільки його можна вважати за справжнього європейця, за ту людину, яка наблизилась до типу західного інтелігента».
У радянській Україні ім’я Куліша було проскрибоване. У 1930–80-х його було затавровано як буржуазного націоналіста, а його творчість вилучено з наукового процесу. Видання творів Куліша й осмислення його творчості дослідниками українського зарубіжжя свідчить, що вони шукали відповіді на багато питань, які були заборонені в радянській Україні. Одне з питань, поставлених Кулішем, – як нам вийти зі стану колоніалізму. Так, професор Ю. Бойко-Блохін у представленій на виставці праці «Великий клясик української літератури П.О. Куліш» (Мюнхен; Чернівці, 1997, с.7–8) відзначає, що Куліш викликав суцільну настороженість у російських демократично-ліберальних колах, оскільки його образ як людини, лідера Кирило-Мефодіївського братства, у своїй основі заперечував існування Російської імперії. П. Куліш нагадував росіянам, що вони в культурній ділянці для розбудови імперії користувалися вже два століття українськими духовними силами, і це свідчило, на його думку, що коли росіянам у державі має належати політично-адміністративне керівництво, то легальний примат у культурному житті держави треба перекласти на українські кадри, для українців має бути забезпечене духовне життя. З цих думок він творив підгрунтя лібералізму, його етичний бік, тоді, коли в Росії лібералізм мав характер досить поверхової моди. Зі своєю етичною програмою Куліш ішов у російські інтелігентські кола, шукав приязні, розуміння, але не знаходив їх – і ставав лицарем сумного образу, новітнім Дон-Кіхотом.
Д. Чижевський підкреслював, що «внутрішню цілість і цілісність Куліша становила ідея України» (Нариси з історії філософії на Україні, Київ, 1992, с. 156). Ця ідея, попри всі суперечності сприйняття й відтворення світу письменником, надає внутрішньої єдності творчості Куліша. Головним атрибутом ідеї України П. Куліша є «серце», «історія», «культура», «народна мова», «єдність з природою», «жіночність». Куліш усе своє життя шукав шлях до очищення України (України-серця, України-історії, України-мови, України-природи, України-жінки) від усього, що є для неї зовнішнім, чужим, ворожим.
Книжки, представлені на виставці, надають інформацію про творчі пошуки письменника.
Наближається день народження Мумі-троля. Снифф и Мумі-троль разом з мавпою, з якою вони познайомилися, відправляються на берег моря, та Снифф знаходить там грот. До вечора вони повертаються додому, та незабаром починається злива. Вночі філософ Ондатр приходить в Мумі-будинок и залишається там жити, оскільки Мумі-тато коли будував міст ненавмисно зруйнував його нору. Тієї ж ночі Ондатр розповідає, що цей дощ — неприродний і що у нього є передчуття, ніби щось має трапитись.
Мумі-троль вирішує відправитися разом зі Сниффом на плоту в Самотні Гори, де розташована обсерваторія, и дізнатися у професорів, що ж має трапитись.
В дорозі вони зустрічають Снусмумрика, який приєднується до них. Не без пригод всі троє добираються до Самотніх Гір.
В обсерваторії мандрівники дізнаються, що на Землю мчить комета, яка з'явиться через кілька днів, тому вони терміново відправляються додому. Мумі-троль рятує від отруйного куща маленьку панну Снорк, яка схожа на ньго самого, вона та її брат Снорк приєднуються до подорожі.
По дорозі додому вони переживають ще ряд пригод, зустрічають Хемуль-філателіста, якого вони беруть з собою.
Мандрівники встигають раніше за комету в Мумі-долину, девони розповідають про всі свої пригоди Мумі-мамі та Мумі-татові. Вирішено сховатися від комети в гроті, який знайшов Снифф. Комета винна з'явитися ввечері того ж дня. І ось коли всі вже перемістилися в грот та комету залишається чекати всього кілька хвилин, Мумі-троль згадує про Мавпу. Він кидається на пошуки та знаходить її. Вони повертаються в грот в останній момент. Але комета НЕ зіткнулася з Землею, а пройшла повз неї. Земля Врятована, і життя в Мумі-долині триває.
Історія будь-якої країни – це імена і події. Одним із найбільш знакових імен, що репрезентують історію України, є Пантелеймон Куліш. Ключова постать українського національного відродження у ХІХ–ХХ століттях.
Він був подвижником, енциклопедистом, особистістю масштабу діячів італійської епохи Відродження. А саме життя його за наповненням мало майже шекспірівський розмах. Письменник, поет, драматург, історик, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, публіцист, редактор, видавець. За причетність до Кирило-Мефодіївського братства був ув’язнений і відправлений у трирічне заслання. Автор абетки української мови, що лягла в основу сучасного українського правопису, автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада», автор першого перекладу «Біблії» українською мовою і перекладів тринадцяти п’єс Шекспіра.
Григорій Грабович (Гарвардський університет, США) назвав П. Куліша рушієм і засновником новітньої української інтелектуальної, критичної думки та тих вимірів національної свідомості, які на ній будуються, і ключовою постаттю в становленні модерної української культури.
У той же час засвоєння творчої спадщини Куліша йшло з великими труднощами. Його постать ‒ яскрава, драматична, сповнена протиріч, як і той історичний час, в якому йому випало жити й працювати, оскільки тодішній процес становлення українського культурного поля та політичного життя був важким і складним. Інтеграція його в канон національної пам’яті відбувалася довго і зі значними перебоями, що було віддзеркаленням конфліктів і протиріч у самому новітньому українстві. Цілісна рецепція творчої особистості Куліша, якою б вона не була, – зокрема й негативною, і популістською (що передбачав і провокував сам письменник), – є частиною історії української культури.
Знаменно, що під час загальнокультурного підйому в Україні 1920-х років саме творчість і постать Куліша привертала чи не найбільшу увагу чільних представників того – потім розстріляного – відродження України. Інтуїтивно і програмово вони відчували, що саме Куліш є центральною проблемою у становленні української ідентичності, у національному русі ХІХ століття, і що власне ця проблемність робить його і цей рух таким цікавим (Г. Грабович). М. Хвильовий зазначав: «Що ж до науки, до політики й культури в широкому розумінні слова, то тут більшого за Куліша я не бачу. Здається, тільки він один маячить світлою плямою з темного минулого. Тільки його можна вважати за справжнього європейця, за ту людину, яка наблизилась до типу західного інтелігента».
У радянській Україні ім’я Куліша було проскрибоване. У 1930–80-х його було затавровано як буржуазного націоналіста, а його творчість вилучено з наукового процесу. Видання творів Куліша й осмислення його творчості дослідниками українського зарубіжжя свідчить, що вони шукали відповіді на багато питань, які були заборонені в радянській Україні. Одне з питань, поставлених Кулішем, – як нам вийти зі стану колоніалізму. Так, професор Ю. Бойко-Блохін у представленій на виставці праці «Великий клясик української літератури П.О. Куліш» (Мюнхен; Чернівці, 1997, с.7–8) відзначає, що Куліш викликав суцільну настороженість у російських демократично-ліберальних колах, оскільки його образ як людини, лідера Кирило-Мефодіївського братства, у своїй основі заперечував існування Російської імперії. П. Куліш нагадував росіянам, що вони в культурній ділянці для розбудови імперії користувалися вже два століття українськими духовними силами, і це свідчило, на його думку, що коли росіянам у державі має належати політично-адміністративне керівництво, то легальний примат у культурному житті держави треба перекласти на українські кадри, для українців має бути забезпечене духовне життя. З цих думок він творив підгрунтя лібералізму, його етичний бік, тоді, коли в Росії лібералізм мав характер досить поверхової моди. Зі своєю етичною програмою Куліш ішов у російські інтелігентські кола, шукав приязні, розуміння, але не знаходив їх – і ставав лицарем сумного образу, новітнім Дон-Кіхотом.
Д. Чижевський підкреслював, що «внутрішню цілість і цілісність Куліша становила ідея України» (Нариси з історії філософії на Україні, Київ, 1992, с. 156). Ця ідея, попри всі суперечності сприйняття й відтворення світу письменником, надає внутрішньої єдності творчості Куліша. Головним атрибутом ідеї України П. Куліша є «серце», «історія», «культура», «народна мова», «єдність з природою», «жіночність». Куліш усе своє життя шукав шлях до очищення України (України-серця, України-історії, України-мови, України-природи, України-жінки) від усього, що є для неї зовнішнім, чужим, ворожим.
Книжки, представлені на виставці, надають інформацію про творчі пошуки письменника.
Наближається день народження Мумі-троля. Снифф и Мумі-троль разом з мавпою, з якою вони познайомилися, відправляються на берег моря, та Снифф знаходить там грот. До вечора вони повертаються додому, та незабаром починається злива. Вночі філософ Ондатр приходить в Мумі-будинок и залишається там жити, оскільки Мумі-тато коли будував міст ненавмисно зруйнував його нору. Тієї ж ночі Ондатр розповідає, що цей дощ — неприродний і що у нього є передчуття, ніби щось має трапитись.
Мумі-троль вирішує відправитися разом зі Сниффом на плоту в Самотні Гори, де розташована обсерваторія, и дізнатися у професорів, що ж має трапитись.
В дорозі вони зустрічають Снусмумрика, який приєднується до них. Не без пригод всі троє добираються до Самотніх Гір.
В обсерваторії мандрівники дізнаються, що на Землю мчить комета, яка з'явиться через кілька днів, тому вони терміново відправляються додому. Мумі-троль рятує від отруйного куща маленьку панну Снорк, яка схожа на ньго самого, вона та її брат Снорк приєднуються до подорожі.
По дорозі додому вони переживають ще ряд пригод, зустрічають Хемуль-філателіста, якого вони беруть з собою.
Мандрівники встигають раніше за комету в Мумі-долину, девони розповідають про всі свої пригоди Мумі-мамі та Мумі-татові. Вирішено сховатися від комети в гроті, який знайшов Снифф. Комета винна з'явитися ввечері того ж дня. І ось коли всі вже перемістилися в грот та комету залишається чекати всього кілька хвилин, Мумі-троль згадує про Мавпу. Він кидається на пошуки та знаходить її. Вони повертаються в грот в останній момент. Але комета НЕ зіткнулася з Землею, а пройшла повз неї. Земля Врятована, і життя в Мумі-долині триває.
Все правильно?