Калина – дуже красива рослина. Це стрункий кущ, з багатьма тонкими вітками, що тягнуться до неба. Із приходом весняного тепла на них набухають бруньки. Потім калина вся вкривається білими суцвіттями-парасольками, вона вбирає тепло сонця та живильну вологу землі. ЇЇ листя яскраво-зелене з нерівними зубчастими краєчками, і в них плутається вітерець.
Потім, коли квіти оцвітають, на їхньому місці з'являються маленькі зелені ягідки. Вони поступово стають більшими та восени набувають насичено червоного кольору. Стиглі ягоди калини схожі на яскраві краплини крові, тому в традиції українського народу вони символізують силу життя. Ягоди калини також бувають жовтого та чорного кольору, а деякі види її не скидають листя восени.
Калина трохи кисла та терпкувата на смак. З неї готують смачне варення та компот. Зображенням калини прикрашають предмети побуту, крашанки, вишиванки.
Природа… будит в нас потребность любви» О природе, красоте и любви... Цитата, послужившая названием посту, принадлежит Ивану Тургеневу. Дорогого стоят слова восхищения природой, исходящие от ребенка. Удивительно чистые и настоящие эти слова. А самое главное - истинные. К сожалению, каждое новое поколение всё дальше и дальше от природы...это не может не огорчать (похоже, я старею ). В детстве я все теплое время года проводила на природе - даже спала в палатке рядом с домом или на сеновале, а весь день пропадала в лесах, полях, на речке, озере. Удивительно, что сейчас в этих местах даже скромненьких тропиночек нет ((( Но пост не о грустном ) Он о красоте и удовольствии ) И о любви, конечно. Как можно, оказавшись на вершине холма и восхитившись таким вот видом, не почувствовать любовь ко всему миру ) Быть может я изрядно впечатлительная, но нет - не только я ) Дети, до этого шумящие и ругающиеся дома, вмиг притихли...
Калина – дуже красива рослина. Це стрункий кущ, з багатьма тонкими вітками, що тягнуться до неба. Із приходом весняного тепла на них набухають бруньки. Потім калина вся вкривається білими суцвіттями-парасольками, вона вбирає тепло сонця та живильну вологу землі. ЇЇ листя яскраво-зелене з нерівними зубчастими краєчками, і в них плутається вітерець.
Потім, коли квіти оцвітають, на їхньому місці з'являються маленькі зелені ягідки. Вони поступово стають більшими та восени набувають насичено червоного кольору. Стиглі ягоди калини схожі на яскраві краплини крові, тому в традиції українського народу вони символізують силу життя. Ягоди калини також бувають жовтого та чорного кольору, а деякі види її не скидають листя восени.
Калина трохи кисла та терпкувата на смак. З неї готують смачне варення та компот. Зображенням калини прикрашають предмети побуту, крашанки, вишиванки.
Пармезан Черница
Природа… будит в нас потребность любви» О природе, красоте и любви... Цитата, послужившая названием посту, принадлежит Ивану Тургеневу. Дорогого стоят слова восхищения природой, исходящие от ребенка. Удивительно чистые и настоящие эти слова. А самое главное - истинные. К сожалению, каждое новое поколение всё дальше и дальше от природы...это не может не огорчать (похоже, я старею ). В детстве я все теплое время года проводила на природе - даже спала в палатке рядом с домом или на сеновале, а весь день пропадала в лесах, полях, на речке, озере. Удивительно, что сейчас в этих местах даже скромненьких тропиночек нет ((( Но пост не о грустном ) Он о красоте и удовольствии ) И о любви, конечно. Как можно, оказавшись на вершине холма и восхитившись таким вот видом, не почувствовать любовь ко всему миру ) Быть может я изрядно впечатлительная, но нет - не только я ) Дети, до этого шумящие и ругающиеся дома, вмиг притихли...