«Отцы и дети» 1) почему Тургенев отмечает, что барин вышел на крыльцо без шапки ? 2) что означает (-с) « никак нет-с» ? 3)почему Тургенев использовал ковычки : завёл «ферму» ?
Рассказ И. Бунина "Цифры" нужно читать два раза: один раз в детстве, второй тогда, когда у читателя у самого появятся дети. Такой тонкий анализ детской психологии, сложных нитей, связывающих взрослых и детей, как в этом рассказе, говорит о глубоком понимании природы детства. Дети и взрослые — люди разной расы. Они живут вместе, на одном пространстве, пользуются словами одного языка, но редко понимают друг друга. Бунин показал трагедию такого непонимания. Человек, вырастая, странным образом забывает о своем детстве. Он помнит события, но уже не может вернуться к детскому взгляду на них. Взрослые, обладающие умом и чувством справедливости, понимают это и пытаются как бы заново учить язык детства. В рассказе "Цифры" автор дает две точки зрения на один и тот же конфликт дяди и маленького племянника. Он точно описывает свои чувства в момент конфликта, подробно объясняет детали происходящего и одновременно анализирует ситуацию как бы из другого времени, когда он смог понять мотивы своих и чужих поступков, дать им правильную оценку. С горечью говорит он о своей гордости, раздражении, которое погасило радость маленького мальчика. Бунин находит точные эпитеты, передающие эмоциональность племянника, его любознательность, энергию, живой характер. И беспощадно анализирует свое поведение, не пытаясь прикрываться словами о воспитании, о том, что детей нельзя баловать. Да, эти слова произносятся в рассказе и автором, и мамой, и бабушкой, но в контексте рассказа все эти теории выглядят издевательством над таинственным процессом познания мира. Грустно, что человека много лет мучит воспоминание и стыд за свою ошибку. Но ведь большинство .взрослых даже не задумываются, как много боли они мимоходом причиняют детям, как мало настоящей любви и желания понять другого в их отношениях. Рассказ Бунина "Цифры" ненавязчиво, но твердо подводит к выводу: настоящее воспитание — это воспитание счастьем. Важно только понять, что делает ребенка счастливым, и не подменять воспитание давлением и навязыванием своих взглядов на жизнь и счастье
19 жовтня 1811 був відкритий Царськосельський ліцей. Ліцеїсти першого випуску, до якого належав і Пушкін, через все життя пронесли особливий «ліцейський дух» – дух поваги до особистості, її гідності, дух честі і товариства, дружби і братерства. Саме в Ліцеї поет знайшов справжніх друзів. Крім того, Ліцей став для нього справжнім домом, і там же відбулося його посвячення в поети. У зв’язку з усім цим день відкриття Ліцею Пушкін незмінно відзначав віршами, зверненими до друзів юності (Пущину, Дельвигу, Кюхельбекеру). Закінчивши ліцей, випускники вирішили щорічно збиратися 19 жовтня. У ті роки, коли Пушкін був на засланні і не міг в день річниці бути разом з товаришами, він не раз надсилав присутнім своє вітання. Одне з таких дружніх послань і являє собою «19 жовтня». Жанр – дружнє послання. Сюжет. Вірш відкривається описом осіннього пейзажу і відразу ж виникає тема самотності. Поет з тугою згадує про своїх товаришів, які в цей день «бенкетують» «на берегах Неви», розмірковує про те, «ще кого не дорахувалися» його ліцейські друзі. У його спогадах друзі, яких він знайшов в Царськосільському ліцеї, постають як єдино надійні і вірні, а сам Ліцей – як «вітчизна», рідний дім: Міцний навік, о друзі, наш союз! Він, як душа, одвічний, неподільний; Незрушний він, прекрасний і свавільний, У затишку родився дружніх муз, І нас куди б не кидала година, І щастя теж куди б не привело, Незмінні ми: весь світ для нас чужина. Вітчизна нам — лиш Царськеє Село! Потім поет згадує про тих, хто не залишив опального поета і на засланні. Так, він пише про відвідини його в Михайлівському Пущино: … Поета дім опальний, О, Пущин мій, ти перший навістив; Ти звеселив вигнання день печальний, В ліцея день його перетворив. Закінчується вірш сумними роздумами про те, що з кожним днем коло друзів рідшає. Але поет висловлює надію на те, що наступного року він буде відзначати цей день разом з усіма: Промчиться рік, і знову я між вас. І прийде строк надій моїх завітних, Промчиться рік, я буду знову ваш! Центральна тема вірша “19 жовтня” – тема дружби. Тут Пушкін з серцевою теплотою звертається до друзів, згадує дні ліцею. Він говорить про дружбу ліцеїстів, що згуртувала їх у єдину сім’ю. Не випадково в одній із строф поет підкреслює, що істинних друзів він знайшов саме в Ліцеї, «інші» ж «друзі» глибоко розчарували його: Із краю в край грозою гнаний я, Серед тенет недолі грозової, Схвильований я дружбою новою, І голова схиляється моя… З благаннями печальними бентежно, З надією юнацьких світлих літ, Віддавсь другим я друзям безбережно. Та був гіркий небратній їх привіт. Все послання зігріте великою і справжньою ніжністю, глибоким щирим почуттям любові до друзів.
Такой тонкий анализ детской психологии, сложных нитей, связывающих взрослых и детей, как в этом рассказе, говорит о глубоком понимании природы детства.
Дети и взрослые — люди разной расы. Они живут вместе, на одном пространстве, пользуются словами одного языка, но редко понимают друг друга. Бунин показал трагедию такого непонимания. Человек, вырастая, странным образом забывает о своем детстве. Он помнит события, но уже не может вернуться к детскому взгляду на них. Взрослые, обладающие умом и чувством справедливости, понимают это и пытаются как бы заново учить язык детства.
В рассказе "Цифры" автор дает две точки зрения на один и тот же конфликт дяди и маленького племянника. Он точно описывает свои чувства в момент конфликта, подробно объясняет детали происходящего и одновременно анализирует ситуацию как бы из другого времени, когда он смог понять мотивы своих и чужих поступков, дать им правильную оценку. С горечью говорит он о своей гордости, раздражении, которое погасило радость маленького мальчика. Бунин находит точные эпитеты, передающие эмоциональность племянника, его любознательность, энергию, живой характер. И беспощадно анализирует свое поведение, не пытаясь прикрываться словами о воспитании, о том, что детей нельзя баловать. Да, эти слова произносятся в рассказе и автором, и мамой, и бабушкой, но в контексте рассказа все эти теории выглядят издевательством над таинственным процессом познания мира.
Грустно, что человека много лет мучит воспоминание и стыд за свою ошибку. Но ведь большинство .взрослых даже не задумываются, как много боли они мимоходом причиняют детям, как мало настоящей любви и желания понять другого в их отношениях. Рассказ Бунина "Цифры" ненавязчиво, но твердо подводит к выводу: настоящее воспитание — это воспитание счастьем. Важно только понять, что делает ребенка счастливым, и не подменять воспитание давлением и навязыванием своих взглядов на жизнь и счастье
“19 жовтня” Пушкін аналіз
19 жовтня 1811 був відкритий Царськосельський ліцей. Ліцеїсти першого випуску, до якого належав і Пушкін, через все життя пронесли особливий «ліцейський дух» – дух поваги до особистості, її гідності, дух честі і товариства, дружби і братерства. Саме в Ліцеї поет знайшов справжніх друзів. Крім того, Ліцей став для нього справжнім домом, і там же відбулося його посвячення в поети. У зв’язку з усім цим день відкриття Ліцею Пушкін незмінно відзначав віршами, зверненими до друзів юності (Пущину, Дельвигу, Кюхельбекеру). Закінчивши ліцей, випускники вирішили щорічно збиратися 19 жовтня. У ті роки, коли Пушкін був на засланні і не міг в день річниці бути разом з товаришами, він не раз надсилав присутнім своє вітання. Одне з таких дружніх послань і являє собою «19 жовтня». Жанр – дружнє послання. Сюжет. Вірш відкривається описом осіннього пейзажу і відразу ж виникає тема самотності. Поет з тугою згадує про своїх товаришів, які в цей день «бенкетують» «на берегах Неви», розмірковує про те, «ще кого не дорахувалися» його ліцейські друзі. У його спогадах друзі, яких він знайшов в Царськосільському ліцеї, постають як єдино надійні і вірні, а сам Ліцей – як «вітчизна», рідний дім: Міцний навік, о друзі, наш союз! Він, як душа, одвічний, неподільний; Незрушний він, прекрасний і свавільний, У затишку родився дружніх муз, І нас куди б не кидала година, І щастя теж куди б не привело, Незмінні ми: весь світ для нас чужина. Вітчизна нам — лиш Царськеє Село! Потім поет згадує про тих, хто не залишив опального поета і на засланні. Так, він пише про відвідини його в Михайлівському Пущино: … Поета дім опальний, О, Пущин мій, ти перший навістив; Ти звеселив вигнання день печальний, В ліцея день його перетворив. Закінчується вірш сумними роздумами про те, що з кожним днем коло друзів рідшає. Але поет висловлює надію на те, що наступного року він буде відзначати цей день разом з усіма: Промчиться рік, і знову я між вас. І прийде строк надій моїх завітних, Промчиться рік, я буду знову ваш! Центральна тема вірша “19 жовтня” – тема дружби. Тут Пушкін з серцевою теплотою звертається до друзів, згадує дні ліцею. Він говорить про дружбу ліцеїстів, що згуртувала їх у єдину сім’ю. Не випадково в одній із строф поет підкреслює, що істинних друзів він знайшов саме в Ліцеї, «інші» ж «друзі» глибоко розчарували його: Із краю в край грозою гнаний я, Серед тенет недолі грозової, Схвильований я дружбою новою, І голова схиляється моя… З благаннями печальними бентежно, З надією юнацьких світлих літ, Віддавсь другим я друзям безбережно. Та був гіркий небратній їх привіт. Все послання зігріте великою і справжньою ніжністю, глибоким щирим почуттям любові до друзів.