отношение Тургенева к братьям Кирсановым с примерами из текста

 Кожна людина вже від народження тісно пов’язана з природою. Тому її треба берегти.

По-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям. По – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці. По – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. По – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. По – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай.

  Ось чому природу треба берегти.  

Объяснение:

Марко Вовчок у багатьох своїх творах показала важке підневільне життя жінок-кріпаків. Не стала винятком і повість» Інститутка", де письменниця змалювала правдиві образи Устини, Катерини, бабусі. Життєрадісним характером, волелюбністю і оптимізмом приваблює Устина. Вона рано залишилася сиротою, росла у чужих людей. У десять років її забрали до панського двору і примусили працювати нарівні з дорослими. Важко їй було у старої пані, і зовсім нестерпним стало життя при панночці. А одного разу панночка мало не задушила свою покоївку. Устина покірна мовчки терпить всі знущання. Хоч дівчина і підкоряється панам, але весь час мріє про свободу: «коли б воля, заспівала б так, щоб і в селі звучало...» звільнилася вона від кріпосної неволі, коли Прокопа звільнив її. І хоча їй і в місті доводилося важко працювати, але вона відчувала себе щасливою. Устина була безмежно вдячною Прокопу за те, що він звільнив її з кріпацтва. На відміну від Устини, Катерина була вільною козачкою. Вийшовши заміж за кріпака Назара, змушена була працювати на панів. Спочатку вона догоджала їм, намагалася роботою заслужити подяку. А натомість-закиди шматком хліба, їй не дозволили навіть побути біля хворої дитини. Після смерті немовляти Катерина перестає коритися панам. Вона сміливо заявляє: "Тепер я вже не боюся вас! Хоч мене живцем з'їжте тепер!"Вона дуже сумує за дитиною, життя для неї стало безглуздим, безрадісним. Катерині не вистачає сили волі, стійкості і наполегливості. Вона "...не захотіла в світі жити", покінчила життя самогубством. Трохи в іншому плані описана бабуся. Вона зовсім примирилася зі своїм підневільним становищем. На питання Устини, чи залишиться Бабуся в цьому пеклі і далі буде терпіти знущання, старенька відповіла: "і буду терпіти, пташка!"Хоч бабуся і покірна панам, у неї не зникли такі людські риси, як справедливість, чесність, почуття власної гідності. Вона завжди говорила спокійно, ходила тихо, не метушилася, не звертала уваги на лайливе слово панночки: «як не лає, як не кричить на неї пані, - бабуся не лякається, не метушиться...» ось такі вони - чесні і працьовиті, щирі і волелюбні жінки-кріпаки-героїні повісті "Інститутка". Цими образами Марко Вовчок показала моральну перевагу кріпаків над панами, підтвердила готовність Катерини та Устини дорогою ціною заплатити за свободу і незалежність. Прокоп до глибини душі вражений соціальною несправедливістю, стає на шлях протесту проти свавілля поміщиків, скоро переходить до рішучих дій. Коли панночка вдарила бабусю і схопила за волосся Устину, терпінню його прийшов кінець. Прокіп схопив збожеволілу панночку за обидві руки і рішуче заявив: "досить, пані, досить!.. Цього вже не буде! Досить!"Він грізно застерігає і пана, щоб той не підходив, так як відчував, що здатний вчинити розправу над ненависними Панами. Назар теж ненавидить панів, хоче втекти звідси. Втечу він вважає єдиним отримання свободи. Чесність, щирість, почуття власної гідності Назара і Прокопа. В образах селян втілені типові риси більш свідомої частини закріпаченого селянства. Щоденні знущання панночки над кріпаками впливають на Прокопа. Він глибоко переживає за долю кріпаків, за своє власне життя. "А Прокоп ніби ніч темна ходить", він усвідомлює необхідність переходу до рішучих дій, але боїться за долю Устини. Саме це і стримує його. Назар в чомусь поступається Прокопу. Він так відкрито не виступає проти панів, не заступається за дружину, не відстоює її право доглядати за хворою дитиною.